Однією з найактуальніших проблем конституційного права, як польського, так і зарубіжного, є питання конституційної ідентичності. Ця категорія породжує ряд питань для дослідників, але первинна проблема пов’язана з питанням про те, як розуміти конституційну ідентичність.? Що таке конституційна ідентичність? Як вона використовується? Який інтерес вона викликає?
Схоже, що ідентичність виконує три функції. Насамперед вона свідчить про ті положення, які є найважливішими у конституції. Таким чином, ідентичність складається передусім з основних принципів конституції, положень про права людини і, зокрема, цінностей, пов’язаних із цими атрибутами. Ідентичність в цьому сенсі визначає “стрижень” або “ядро” будь-якої конституції. Саме таке трактування конституційної ідентичності видається найбільш повним. Сформульоване поняття конституційної ідентичності докладніше розглянуто у даній статті (див. розділ II).
По-друге, конституційна ідентичність встановлює межі можливих змін, які вносяться до Конституції. Вона відіграє роль своєрідного “запобіжника” у випадку виникнення намірів переглянути конституцію. Здається, що таке розуміння ідентичності та її функцій є найпопулярнішим у доктрині конституційного права Польщі. Саме тому залишаємо таке використання поняття конституційної ідентичності за рамками цієї статті[1].
По-третє, ідентичність відіграє роль своєрідного “бар’єру” щодо співвідношення між національним правом і правом Європейського Союзу. Наприклад, у цьому контексті його розглядав Конституційний Трибунал Республіки Польща[2] та інші конституційні суди європейських держав. “Ідентичність” допомагала тут визначити, які компетенції польських органів державної влади не могли бути передані Союзу.
У вищезгаданому рішенні Суд певною мірою “застосував” поняття ідентичності Конституції Республіки Польща, щоб обґрунтувати створення певної ієрархії принципів цієї Конституції. На думку Трибуналу, ідентичність Конституції Республіки Польща визначається “непереданими повноваженнями органів державної влади”, які визначені різними положеннями цього акту. Конституційний Трибунал далі заявив, що “непередані повноваження” також випливають із суверенітету держави, нормативним виразом якого є сама Конституція Республіки Польща. Компетенції, на які поширюється заборона на передачу, відображають цінності, на яких ґрунтується Конституція Польщі. Ці компетенції відповідають “жорсткому ядру” (“кардинальні основи державного устрою”). Тому з аргументації Суду зрозуміло, що він схилявся до державних повноважень (тим, які ніколи не можуть бути передані до органів Європейського Союзу)[3]. Можна також сказати, що особливістю трактування Трибуналом поняття конституційної ідентичності було те, що Суд досить тісно пов’язував це поняття із правом.
I. Розуміння ідентичності
Сформулювати чітке розуміння “конституційної ідентичності” дуже складно. На мою думку, це – структура, яку, в з огляду на її сутність, практично неможливо визначити. Тому ми розуміємо її у декілька способів, і кожен із них має своє значення та наслідки.
Я хотів би наголосити, що Конституційний Трибунал (або будь-який інший суд у Польщі чи деінде) не “встановлює”, що таке ідентичність, проте, досліджуючи відповідність закону Конституції (наприклад, коли він розглядає ієрархію правових принципів або виносить рішення з питань європейського права) Конституційний Трибунал Республіки Польща все ж робить певний внесок у розуміння базових термінів та понять, якими послуговується.
З іншого ж боку, конституційна ідентичність “розкривається” через реконструкцію історичних фактів життя відповідної нації та держави, що знаходить своє відображення переважно у судових рішеннях. Це шлях до “пізнання” ідентичності. Насамперед конституційна ідентичність “випливає” з ідентичності народу. Обидві ідентичності, конституційна та національна, взаємопов’язані. Що стосується Польщі, такий зв’язок між двома ідентичностями простежується передусім у преамбулі (у вступі) Конституції. Преамбула – це місце, де ці ідентичності “зустрічаються”.
На мій погляд, найбільш інтуїтивним розумінням конституційної ідентичності є те, що пов’язує її з відсутністю потреби змін до Конституції. Ідентичність – це “фіксованість” чи “незмінність” її положень. Будь-які зміни були б кроком всупереч ідентичності. Конституційна ідентичність означає навіть дотримання букви Конституції. Така концепція ідентичності, очевидно, не є вірною, адже за такого розуміння будь-яка зміна конституції була б порушенням її ідентичності. Тому немає потреби відстоювати цей погляд щодо трактування ідентичності.
Я дотримуюсь більш поміркованого підходу до визначення поняття ідентичності як сукупності постійних конституційних положень. Ідентичність дозволяє вносити до Конституції такі зміни, які відбуваються в її “дотичних” або, висловлюючись мовою Аристотеля, “випадкових” елементах, але не торкаються її сутності (тобто її “ядра”). “Сутність” Конституції повинна залишатися незмінною, тоді як інші положення, не такі значущі, можуть бути змінені. Свого часу я назвав такий підхід прагматичним щодо розуміння ідентичності. Однак мені видається найбільш розумним розглядати ідентичність як конституційну цінність[4]. Я вважаю, що ідентичність – це цінність, яка допускає зміни до конституції, що є очевидним, зокрема й ті, що можуть стосуватись і самісінького її ядра, але водночас вона не дозволяє “перевернути все з ніг на голову”. Висловлюючи цю думку ще одним способом, я вважаю, що Конституція в деяких площинах має бути постійною і незмінною (наприклад, у Конституції Республіки Польща у захисті людської гідності), а в деяких – змінюваною (наприклад, у тому, як має будуватися виконавча влада Польщі).
ІІ. Преамбула Конституції та конституційна ідентичність
Преамбула є важливою для розуміння ідентичності Конституції 1997 року, оскільки у ній викладено обставини, у яких було прийнято закон. З преамбули видно, що написання Конституції супроводжувалося безліччю напружених ситуацій (це був непростий процес). Законодавчі збори вирішили ці протиріччя за допомогою підходу до ключових спірних моментів, який я називаю “інклюзивним”. Це підхід, який виходить за межі позиції, що зазвичай називається “компромісом”.
Читаючи преамбулу, бачимо, що у ній “розігруються” ключові моменти історії Польщі. Прикладами цього є посилання на “кращі традиції” Першої та Другої республік.
Преамбула проголошує утворення Третьої республіки. Напередодні утворення Республіки народом було ухвалено Конституцію для її ж блага. На мою думку, у преамбулі виражені обставини, які можна охарактеризувати як так званий “конституційний момент”. Це – певний час, коли приймається Конституція. Зазвичай це відбувається у критичні моменти життя нації. Це має значення для конституційної ідентичності. На мій погляд, “конституційний момент” – це один із елементів, що становлять конституційну ідентичність.
Преамбулу до Конституції Республіки Польща, як це не парадоксально, було написано на завершальному етапі роботи над конституцією. Однак в контексті розгляду питання конституційної ідентичності ця обставина не є важливою.
На радикально поставлене питання “навіщо потрібна преамбула в Конституції Республіки Польща”, на мою думку, слід відповісти, що вона передусім служить для вираження конституційної ідентичності. У цьому полягає основна функція цієї частини Конституції Польщі. Вона становить основу преамбули. Вона більш важлива, ніж функції, що “традиційно” приписуються преамбулам, такі як функція тлумачення або виховна функція. На мою думку, саме ідентичність Конституції відкриває простір для тлумачення польської Конституції, оскільки показує так зване “нормативне середовище” Конституції, про яке говорять теоретики права. У преамбулі представлений наш образ як нації та суспільства, а також викладено ідеали, якими ми керуємось. Преамбула – це своєрідне модне сьогодні selfie, у якому кожен із нас може знайти себе. Отже, я хочу сказати, що коли преамбула містить “завдання” (функції), то це є виразом конституційної ідентичності.
Зв’язок між преамбулою та конституційною ідентичністю дозволяє мені обґрунтувати зростаюче значення цієї частини Основного закону в системних змінах, що відбуваються нині в Європі. Схоже, що в неліберальних демократіях ідентичність слугує підриву принципів звичайного конституціоналізму. Саме така ситуація, на мою думку, склалася в Угорщині. Преамбули відіграють вагомішу роль у неліберальній доктрині, ніж у традиційному конституціоналізмі. Інтригуючою ілюстрацією цієї тези є “Національний символ віри” з Основного закону Угорщини 2011 року. Тут недоречно аналізувати “Національний символ віри”, але я впевнений, що це запровадження визначає форму конституційної ідентичності Угорщини. Цією ідентичністю “керують” політики. Можливо, саме тому законодавець встановив, що преамбула повинна мати прямий вплив на тлумачення положень Основного закону (стаття R Основного закону 2010 року).
ІІІ. Конституційна ідентичність та конституційні зміни
Тепер хотілося б перейти до питання важливості конституційної ідентичності для розуміння проблеми внесення змін до Конституції. Отже, ідентичність слугує поглибленню розуміння конституційних змін. Для того, щоб оцінити той чи інший проєкт змін до конституції, розглянемо його насамперед через призму конституційної ідентичності.
З конституційною ідентичністю обговорення конституційних змін переходить від процедурних питань до площини змісту цих змін. Ідентичність “скеровує” нас розглядати зміни до конституції з позиції змісту. Це дозволяє нам детальніше обговорити, які зміни є прийнятними, а які ні, що “добре”, а що “погано”. Конституційна ідентичність є засадничою у проведенні змін та задає напрямок для роздумів про них. Вона діє як своєрідний “вартовий безпеки”, який перешкоджає певним змінам або на цей момент унеможливлює їх. Вона відокремлює ті зміни, які є прийнятними (наприклад, розвиток конституції), від тих, які можуть її зруйнувати. Наприклад, у Польщі зміна до Конституції, внесена формально (за процедурою статті 235), навіть фундаментальна, не обов’язково має порушувати її ідентичність (наприклад, зміна виборчого закону: пропозиція, згідно з якою дорослий громадянин буде розпоряджатися голосами своїх дітей на виборах). Але, з іншого боку, зміна, що здається “незначною”, може зруйнувати конституцію. Наприклад, нове визначення шлюбу чи сім’ї на основі статті 18 загрожуватиме конституційній ідентичності.
Посилання на ідентичність Конституції Польщі 1997 року може сприяти виділенню у цьому законі так званих “незмінних” положень, як це робиться в деяких країнах. Це положення, які є певним чином табу (вони ніколи не можуть бути змінені). Наприклад, їх знає Конституція П’ятої французької республіки. Однією з передумов для виведення такої категорії саме є ідентичність. Вона виступає підставою відмежування надконституційних положень. Наприклад, у Конституції Республіки Польща 1997 року таким положенням має бути стаття 30 Конституції про людську гідність.
Висновки
Підсумовуючи, можна сказати, що конституція – це правовий акт, значення якого виходить за рамки повсякденної політики. Його зміна не може залежати лише від наявності більшості у тієї чи іншої політичної сили. Проєкт змін до конституції повинен враховувати конституційну ідентичність та служити цілям, пов’язаним із цією ідентичністю.
Тому питання про внесення змін до Конституції Республіки Польща не слід розглядати лише як “процедурне питання” на підставі статті 235 Конституції. Тоді це було б лише питанням законодавства (технічної проблемою). Проблема ідентичності Конституції у цьому разі не виникає чи стає чимось “екзотичним”. Відповідно у такій ситуації законодавчий орган може розпочати ухвалення будь-якої зміни до Конституції. Проте такий підхід до зміни Конституції стає небезпечним для державного устрою. Саме тому категорія конституційної ідентичності така важлива.
Я вже неодноразово наголошував, що конституційна ідентичність не є абстрактним чи уявним поняттям[5]. Навпаки, кожен із окреслених мною аспектів ідентичності має своє власне значення. У деяких державах вона є основою визначення особливо важливих положень Конституції (так званих надконституційних положень). У Польщі вона була використана Конституційним Трибуналом для побудови “компетенцій, виключених із сфери передачі” Європейському Союзу. Нарешті, вона використана у дискусії навколо статті 235 Конституції Польщі, тобто у питанні про межі допустимих поправок до цього закону. На мою думку, кожне з означених понять конституційної ідентичності має свій сенс і виконує свої функції.