Прозора політична система у Швеції розпочинається з виборів. Відкритість виборчої системи проявляється в усьому: починаючи від декларативної реєстрації кандидатів у депутати і закінчуючи тим, що кожен має право без акредитації спостерігати за процесом підрахунку голосів.
З 1998 року було впроваджено преференційне голосування (відкриті списки). Щоб змінити місце у партійному списку, кандидату необхідно набрати більше 5% голосів виборців. Право голосу мають громадяни Швеції віком від 18 років, але на місцевих виборах голосують і не громадяни. Необхідною умовою є проживання у місцевій громаді не менше трьох років.
Парламент складається з 349 депутатів, 310 з яких обираються у 29 багатомандатних округах. Округи збігаються з ленами (областями) та територією трьох найбільших міст – Стокгольма, Мальме та Гьотеборга. Також партія отримає мандати, якщо в окремому окрузі набере понад 12% голосів.
У Швеції немає жодних правил, які б регламентували реєстрацію політичної партії. Партією вважається будь-яке, навіть неформальне об’єднання трьох і більше виборців для участі у виборах. Єдина площина легалізації – реєстрація назви партії (щоб ніхто більше не зміг нею скористатись), для якої необхідно зібрати певну кількість підписів.
Така декларативна реєстрація назви дає можливість для друку окремого партійного бюлетеня.
Враховуючи одночасність виборів до різних рівнів влади, є три види бюлетенів, які відрізняються кольором: жовті – для виборів у парламент (Riksdag), сині – обласні (landsting), білі – муніципалітети (kommuner).
Виборча активність у Швеції дуже висока та не опускається нижче 85% (87,18% на останніх виборах). В умовах політичної стабільності це означає, що з виборцями системно працюють як політичні партії, так і урядові інституції.
Високий рівень голосування досягається також можливістю завчасно віддати свій голос за межами “рідної” виборчої дільниці за допомогою процедури попереднього голосування.
Щоби проголосувати, кожен виборець повинен бути включений до списку виборців на виборчій дільниці. Кожному виборцю надсилається запрошення (картка виборця), яка є також обов’язковою умовою для голосування. Не є проблемою, якщо виборець загубить або не візьме з собою це запрошення – нове можна надрукувати на будь-якій виборчій дільниці.
У зв’язку з такими лояльними правилами виникає логічне запитання: як забезпечується неможливість подвійного або багаторазового голосування? Адже на попередньому голосуванні можна прийти на одну виборчу дільницю – проголосувати з власним запрошенням, а на іншій стверджувати, що запрошення загубилось. Надрукувати нове і знову проголосувати.
Відповідь проста: можна проголосувати безліч разів, але буде зарахований один голос, адже бюлетені запаковуються у два конверти та відправляться для підрахунку на “рідну” виборчу дільницю з зазначеним унікальним номером зі списку виборців. А вже виборча комісія, завдяки позначці у списку виборців, побачить, чи виборець вже здійснив волевиявлення. Зараховується останній за часом надходження голос.
Цікавою особливістю шведських виборів є також можливість проголосувати без документа, який ідентифікує особу, але за обов’язкової умови, що інший виборець підтвердить, що знає цю людину.