Щодо регіональної системи органів публічної влади: генезис і перспективи

Заяць, Ігор; Куйбіда, Василь

doi:10.30970/jcl.2.2024.2

doi.org/10.30970/jcl.2.2024.2 PDF

Сторінки: 24-41

УДК 336.1:352+35.071.5

Ігор Заяць

Доцент, кандидат юридичних наук, Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна

Публікації

Василь Куйбіда

Доктор наук з державного управління, професор, головний науковий співробітник, Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, Київ, Україна

Публікації

ORCID

Анотація

Щодо регіональної системи органів публічної влади: генезис і перспективи

Ігор Заяць, Василь Куйбіда

Доцент, кандидат юридичних наук, Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна /
Доктор наук з державного управління, професор, головний науковий співробітник, Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, Київ, Україна

Стаття присвячена генеалогії формування обласного поділу України і обґрунтуванню потреби його всебічного аналізу, виходячи з сьогоднішніх і майбутніх викликів, які стоять перед Україною. Наведено аргументи щодо необхідності нормативно-правового врегулювання встановлення меж областей, їх утворення та ліквідації. В умовах війни загострилось питання ефективності публічної влади та стійкості територіальних громад, що не знімає з порядку денного реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, але виносить на першу позицію необхідність адаптації публічного управління до війни, тим паче, що її прогнозують довгою. До цього додається якісно нові завдання більш вищої складності: від формування дієвого тилу, забезпечення ЗСУ необхідними речами і обладнанням до нового планування розміщення продуктивних сил і населених пунктів, модернізації зруйнованої інфраструктури та територіальних громад. Завдання такого плану можуть бути вирішені лише за умови взаємодії держави з громадянським суспільство причому, враховуючи всю складність ситуації, має бути створений необхідний для цього організаційно-правовий інструментарій.
Вся діяльність держави, яка скерована на розв’язання перерахованих завдань проходить і проходитиме за участю регіональних органів державної влади та місцевого самоврядування. Тому питання якісного функціонування публічної влади субнаціонального рівня потребує пильної уваги.

Ключові слова: територіальна організація публічної влади, адміністративно-територіальний поділ, область, параметри, критерії

Abstract

Concerning the Regional System of Public Authorities: Genesis and Perspectives

Ihor Zaiats, Vasyl Kuibida

Associate Professor, Ph. D. (law), Ivan Franko National University of Lviv, Ukraine /
Doctor of Science in Public Administration, Professor, President of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine, Kyiv, Ukraine

The article is devoted to the genealogy of the formation of the regional division of Ukraine and the justification of the need for its comprehensive analysis, based on todays and future challenges facing Ukraine. Arguments are presented regarding the need for regulatory regulation of the establishment of the boundaries of regions, their formation and liquidation. In the conditions of the war, the issue of the effectiveness of public power and the stability of territorial communities became more acute, which does not remove the reform of local self-government and territorial organization of power in Ukraine from the agenda but brings to the fore the need to adapt public administration to the war, especially since it is predicted to be a long one. Added to this are qualitatively new tasks of higher complexity: from the formation of an effective rear, providing the Armed Forces with the necessary things and equipment to new planning for the placement of productive forces and settlements, modernization of destroyed infrastructure and territorial communities. The tasks of such a plan can be solved only if the state interacts with civil society and, considering the complexity of the situation, the necessary organizational and legal tools must be created. All activities of the state, which are aimed at solving the listed tasks, take place and will take place with the participation of regional bodies of state power and local self-government. Therefore, the issue of quality functioning of public authorities at the subnational level requires close attention.

Keywords: territorial organization of public authorities, administrative-territorial division, region, parameters, criteria, oblast

Конституційна практика наявності «інституту області» в українському законодавстві пережила своє 90-річчя. Проте це не означає, що впродовж цих дев’яти десятків років ми мали справу зі стійним правовим утворення. Навпаки, правова природа цього територіального утворення перебувала у процесі перманентної трансформації. Змінювались: їх кількість та межі; персоніфіковані назви і назви адміністративних центрів; моделі управління і т.д. Але родове поняття територіальних одиниць третього адміністративного рівня в Україні – область – залишилося, хоч юридично зафіксованого визначення, що таке область не було аж до укладення Угод про позику 2005 та 2015 рр. між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку (МБРР). Проте досі не визначено ознак і параметрів, за якими визначається область та не встановлено процедури визначення її меж.

Аналіз останніх публікацій за проблематикою та визначення невирішених раніше частин загальнодержавної проблеми.

Загальнотеоретичні питання організації, правового регулювання і практики публічного врядування, проблеми державного управління і місцевого самоврядування, територіальної організації публічної влади знайшли відображення в роботах багатьох вітчизняних науковців і практиків. Серед них варто відзначити праці Дністрянськго М.С., Заяця І.Я., Корнієнка М. І., Малиновського В. Я., Мікули Н.А., Нижник Н.Р. Орзіха М.П.

Вивчення області як адміністративно-територіальної одиниці також включає аналіз історичних, економічних, географічних та соціокультурних аспектів, що впливають на її розвиток та функціонування. Фізико – географічне, економіко-географічне районування території України, загальні і регіональні питання фізичної географії, системи населених пунктів та економічної географії, природоохоронні та безпекові проблеми є важливими частинами вивчення областей. Різні характеристики областей вивчали Верменич Я.В. Воблий К.Г., Геренчук: К.І., Заставний Ф.Д., Рудницький С.Л. та інші.

Але, не дивлячись на величезну бібліографію, потреба у комплексному вивченні областей і пошуку та запровадження ефективної системи публічного врядування в них, яка відповідала б сучасному дискурсу залишається актуальною. Ця актуальність посилюється необхідністю виробити перехідні форми публічного управління у звільнених від окупанта областях.

Метою статті є – обґрунтуванню потреби всебічного аналізу обласного поділу України, виходячи із завдань забезпечення ефективності функціонування органів регіональної публічної влади у сучасних умовах, та розробки нормативно-правового регулювання як встановлення і зміни меж областей, так і діапазонів величини їх можливої території та кількості населення. Має бути також встановлена процедура утворення та ліквідації областей.

Виклад основного матеріалу.

З відновленням української державності УНР законом від 6 березня 1918 року проголосила поділ своєї території на землі( 32 землі), які ділилися на волості і громади. Такий адміністративний поділ закріплювала і Конституція УНР, ухвалена 28 квітня 1918 року. Але Гетьман Павло Скоропадський скасував цей поділ і відновив поділ території Української Держави на губернії (11 губерній). В УСРР, яка ввійшла до складу СРСР, зберігся поділ території на губернії, закріпивши їх у Конституції УСРР 1919 року. На час утворення було 8 губерній, у 1921 році – 12 губерній, з 1922 до 1925 року – 9 губерній. У 1925 році губернії були ліквідовані і з 1 серпня 1925 року УСРР була поділена на 41 округ та АМСРР. В 1930 році округи були ліквідовані, а в українській правничій термінології з’явився термін «область» внаслідок запровадження в життя рішень позачергової IV сесії ВУЦВК XII скликання від 09.02.1932 року^{^[1]}, прийнятих на основі доповіді секретаря ВУЦВК М. Василенка «Районування УСРР за обласною системою», у якій містилася пропозиція від імені президії ВУЦВК утворити Вінницьку, Дніпропетровську, Київську, Одеську та Харківську область^{^[2]}.

Інституціоналізація областей пройшла у декілька етапів. Тогочасне законодавство взагалі не передбачало потреби фіксації чисельності та назв областей на конституційному рівні. Механізм впровадження в українську дійсність «реформи 1932 року» обумовлювався положеннями актів російських партійних та радянських органів влади. З позиції сьогодення, ці органи претендували на виконання функцій «наднаціональних органів», рішення яких підлягали обов’язковому виконанню. У той час увага не акцентувалась на «економічні», «політичні», «національні» чи інші критерії утворення адміністративно-територіальної одиниці. До уваги брались лише ті критерії, які розглядались винятково в контексті ідеології керуючої партії: «партійно-економічні», «партійно-політичний», «партійно-національні» і т.д. Дихотомія цих правових актів проявлялась в їх яскраво вираженому політичному характері. Звідси їх спірність та до певної міри утаємниченість.

Отож на початку 1932 року територію України було поділено на 5 областей та АМСРР. З того часу змінювалася кількість областей, їх конфігурація і назви, але незмінно область залишалася уніфікованою складовою системи адміністративно-територіального поділу союзної держави, охоплюючи собою цілий комплекс адміністративних утворень, і вважалась найбільшою адміністративно-територіальною одиницею. Це була частина державної території, у межах якої здійснювалась адміністративно-політична юрисдикція функціонуючого на ній обласного органу державної влади. Такий підхід визначив область виключно як адміністративно-територіальне утворення, що формується з метою встановлення територіальних меж дії обласних органів державної влади. На той час вона розглядалась виключно як об’єкт управління. Будь-які концептуальні зміни її території та моделі управління запроваджувались із-зовні. Під цим кутом зору звернімо увагу на план ГОЕЛРО, прийнятий VIII Всеросійським з’їздом Рад (м. Москві 22-29.11.1920 р.) та рішення Х з’їзду РКП(б) (8-12 березня 1921 р.), яким закладається концепція нової економічної політики. аме ці рішення лягли в основу подальшого становлення системи обласного поділу. На виконання постанов VIII з’їзду Рад була скликана 1 сесія В.Ц.В.К., в порядок денний якої включається доповідь комісії по перегляду меж адміністративно-господарських районів Р.С.Ф.С.Р.. Виступ по цьому питанню 19 березня зробив Владимирський. А вже 20.03.1921 р. по даній доповіді сесія В.Ц.В.К. приймає резолюцію, згідно якої формується Адміністративна комісія по виробленню загальних положень встановлення меж адміністративно-господарських районів. Проект нового районування, з метою узгодження спірних положень, мав бути розісланий Губвиконкомам. З підписанням 28.12.1920 р. Союзного Договору, Україна пішла шляхом запровадження російської моделі територіальної організації, витоки якої знаходяться якраз у згаданих рішеннях. Договір визначив об’єм повноважень, які від тепер почали розглядати як «об’єкт спільного відання». Регулювання суспільних відносин в галузі територіального устрою відносилось до повноважень Української РСР. Залишаючись формально суверенною, УСРР продовжувала копіювати дії свого політичного партнера. А прийняття Постанови ВУЦВК від 01.02.1922 р. «Про адміністративно-теріторіяльний поділ України» стало лише наслідком реформ, що розгортались у росії.

Зауважимо, що Договір 28.12.1920 р.^{^[3]}, визначив об’єм повноважень територіальної організації влади, які почали розглядатися як «об’єкт спільного відання». Регулювання суспільних відносин в галузі територіального устрою відносилось до повноважень Української РСР. Залишаючись формально суверенною, УСРР продовжувала копіювати дії свого політичного партнера росії. А прийняття Постанови ВУЦВК від 01.02.1922 р. «Про адміністративно-теріторіяльний поділ України»^{^[4]} стало лише наслідком реформ, що розгортались у росії. Захоплення більшовицькою ідеологією інколи приводило до курйозів. Для прикладу, Миколаївська міська рада у свій час звернулась з клопотанням про перейменування м. Миколаїв у м. Вірноленінськ, але центральний уряд назву міста не змінив.

Сформована практика утворення нових областей після 09.02.1932 р демонструє низку яскравих прикладів, як вирішення швидкоплинних політико-ідеологічних завдань сприяло постійному розширенню кола підстав утворення тої чи іншої області. Утворюючи Житомирську, Кам’янець-Подільську, Миколаївську та Полтавську область, переслідували мету посилення війської присутності на західних кордонах шляхом реорганізації військових округів. Сталінська та Ворошиловградська області мали стати флагманами радянської індустрії (згодом вони транформувались в надійні ідеологічно виважені прорадянські (а також прокомуністичні) виборчі округи). Межі областей Західної України після її включення до складу УРСР на перших порах фактично співпадали з межами воєводств. Ще задовго до утворення цих областей на західноукраїнських землях, радянські засоби масової інформації активно вживали поняття «Станіславська область», «Луцька область», «Львівська область», «Тарнопольська область» і т.д. Конституційно-правове інституціювання цих областей розпочалось 04.12.1939 р. з прийняттям Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про утворення Волинської, Дрогобицької, Львівської, Ровенської, Станіславської, Тарнопольської областей в складі Української РСР»^{^[5]}, нової редакцій ст. 23 Конституції СРСР та ст. 18 Конституції УРСР і відображало бажання запровадження тотального контролю за населенням приєднаних територій.

Про волюнтаризм при прийнятті рішень щодо утворення нових областей свідчить такі факти.13.08.1944 р було опубліковано указ Президії ВР СРСР щодо утворення Костромської, Томської, Тюменської, Володимирської областей РРСФР. У 1944 році не було указу про утворення Херсонської області. Академік В. Мамутов згадував, що у 1944 р. Радінформбюро цілком випадково подало інформацію про визволення обласного центру Херсон. На справді згадане місто по своєму статусі не було обласним центром. Публічно визнати помилку державної інформаційної агенції, згідно правил того часу, вважалось неможливим. Тому було прийнято рішення про заснування нової області. Конституційно-правова інституціоналізація відбулась лише у 1946 році^{^[6]}.

Починаючи з 1932 р. і по прийняття Конституції СРСР 1936 р. утворення нових областей відбувалось шляхом прийняття Постанов ВЦВК. Чинність конституційних актів та особливості правового регулювання області періодично змінювалась, що дає підстави говорити про п’яти фаз становлення обласного поділу (09.02.1932 р. – 04.12.1936 р.; 05.12.1936 р. – 10.02.1957 р.; 11.02.1957 р. – 06.10.1977 р.; 07.10.1977 р. – 27.06.1996 р.; 28.06.1996 р. – по теперішній час). Критерієм наведеної систематизації є кількість областей, яка передбачалась відповідними статтями конституційних актів на час вступу цих актів у законну силу; кількість областей, яка визначається конституційним законом внаслідок внесення відповідних змін і доповнень до Основних законів СРСР, УРСР та України.

Отож Україна услід за росією, яка подарувала їй цей термін на заміну царських губерній, досі використовує його як уніфіковану назву адміністративно-територіальної одиниці на яку покладається реалізація регіональних функцій держави. Нагадаємо, що до лютого місяця 1957 року питання утворення областей і внесення змін в обласний поділ знаходилися у компетенції Союзу РСР, а не в компетенції республік. Це було зафіксовано Конституцією СРСР 1936 року. Законом СРСР від 11 лютого1957 року «Про віднесення до відання союзних республік вирішення питань обласного, краєвого адміністративно-територіального устрою»^{^[7]} з Конституції СРСР було виключено статтю 29; в новій редакції статті 28 проголошувалося: «Вирішення питань про обласний, крайовий адміністративно-територіальний устрій союзних республік відноситься до відання союзних республік»).

Після рішення Пленуму ЦК КПРС про перехід до територіальних форм управління народним господарством, у травні 1957 року відповідно до Закону «Про подальше удосконалення організації управління промисловістю і будівництвом в УРСР» в Україні було утворено 11 адміністративних економічних районів (раднаргоспів) – Вінницький, Ворошиловградський (з 18 березня 1958 року – Луганський), Дніпропетровський, Запорізький, Київський, Львівський, Одеський, Сталінський (з 17 листопада 1961 року – Донецький), Станіславський, Харківський, Херсонський (Відомості Верховної Ради Української РСР. 1957. № 4 (31 травня). С. 102-106). У 1960 до них долучено ще 3 раднаргоспи – Кримський, Полтавський, Черкаський (Відомості Верховної Ради Української РСР. 1960. № 17, 23. С. 205, 328-329.). Фактично лише з того часу Україна могла обережно замінювати побудований в інтересах метрополії адміністративно-територіальний устрій з урахуванням природних і економічних особливостей території та кількості населення, а не в основному з розрахунку потрібної кількості працівників МГБ-НКВД-КГБ і міліції, щоб тримати під контролем людей, що проживали на її території.

З часу запровадження областей їх чисельність зросла у п’ять разів, а конституційно-правове забезпечення області як адміністративно-територіальної одиниці, статусу її органів публічної влади визначався шістьма радянськими конституціями. Три з яких приймались на рівні Союзу РСР (31.01.1924 р.; 05.12.1936 р.; 07.10.1977 р.), а решта – на рівні Української РСР (15.05.1929 р.; 30.01.1937 р.; 20.04.1978 р.). Зауважимо, що після проголошення Акту про незалежність України (24.08.1991 р.)^{^[8]}. правове забезпечення області обумовлювалося положеннями Законів України про внесення змін до Конституції УРСР^{^[9]}, Конституційним Договором (05.06.1995 р.^{^[10]}) та Конституцією України (28.06.1996 р.)^{^[11]}.

Сучасна область, як і будь-яка інша адміністративно-територіальна одиниця, є системним продуктом політико-правової та соціально-економічної діяльності держави. Її особливістю стало те, що будучи невід’ємним елементом системи адміністративно-територіального устрою України, законодавець не спромігся на рівні закону окреслити її цілісну політичну, організаційну та правову природу.

Сьогодні на конституційному рівні термін «область» вживається в контексті частини державної території, яка формує адміністративно-територіальну одиницю та перебуває в тотожному правовому регулюванні з містами із спеціальним статусом (Київ та Севастополь), а також АР Крим. Залишаючи поза увагою в національному конституційному праві соціально-політичне та організаційно-правове наповнення змісту цього вельми складного правового явища, законодавець сприяє поширенню різних політичних прогнозів та наростанню невизначенності щодо конституційних перспектив цього адміністративно-територіального утворення.

Область була покликана виконувати функцію адміністративно-територіальної одиниці, а з початку 90-рр. XX ст. функцію сформованого державою об’єднання територіальних громад (Дуалізм її політико-правової природи обумовлений особливим місцем, що відводиться області у системі територіальної організації влади. Ця парадигма сприяє сприйняттю області не як «об’єкту управління», а як «суб’єкта управління». На обласному рівні найбільш ефективно забезпечується реалізація більшості принципів демократичного конституційного ладу (громадянська злагода; консолідація і розвиток української нації; захист суверенітету і територіальної цілісності; унітаризм державного устрою; народний суверенітет; багатоманітність форм економічного, політичного і духовного життя та інші).

На сьогодні виявилося, що вельми показовий, на перший погляд критерій «кількість областей», вимушений поступитися іншим, також не менш важливим критеріям – «юрисдикційний» та «модель управління».

Але якщо критерій «кількість областей» характеризується довготривалістю застосування (понад дев’яносто років), то критерій «юрисдикція» проявився уже в новітній час – з російським збройним вторгненням в Крим 2014 року та з широкомасштабним вторгненням на територію України в лютому 2022 року, в результаті якого 20% території України було окуповано. РФ знищила засади конституційного ладу та суттєво підірвала демографічні, соціально-економічні та політико-правові процеси в окупованих областях України. Нові виклики, які постали перед Україною, не можуть не позначитися на подальшій моделі функціонування держави.

З часу утворення у 2015 році у Донецькій та Луганській областях України указом Президентом України військово-цивільних адміністрацій забезпечення правового регулювання цих областей суттєво відрізнялося від інших областей. Утворення 24 лютого 2022 р. Указом Президента України № 68/2022 на всій території України 25 обласних військових адміністрацій вирівняло ситуацію. Після повернення окупованих територій до складу України, перед державою стоятиме завдання відновлення знищеного потенціалу та рівномірного забезпечення реалізації завдань та функцій держави на всій території України, що логічно підводить нас до доцільності застосування критерію «модель управління». Із звільненням окупованих територій почнеться процес відродження системи адміністративно-територіального поділу областей. Підтримуючи у загальних рисах цей процес, держава не зможе у короткостроковій перспективі повернутися до попереднього стану. Велика кількість населених пунктів стерто з лиця землі, а отже, суттєво змінена система поселень в окремих областях. Величезні площі земель, що заміновані, залишатимуться потенційно небезпечними та будуть тимчасово виведені із господарського обороту. І все це посилюватиметься браком людських ресурсів, кваліфікованої робочої сили. Пошук нових моделей управління територіями регіонального рівня уже є нагальної потребою та завданням національної політики у найближчий час.

Критерій «модель управління» набуває якісно нового розуміння у процесі формування нової конституційно-правової парадигми, суть якої зводиться до декомунізації, дерадянізації та дерусифікації національного права та управління. Розкриттю природи «області» сприятиме порівняльно-правовий аналіз регіонів Номенклатури територіальних одиниць для статистики (Nomenclature of Territorial Units for Statistics), а саме NUTS^{^[12]}.

Аналіз інформації, поданої в Додатках 1-11, дає можливість зробити висновки:

Невластивий Україні поділ її території на області був нав’язаний ззовні і здійснювався в інтересах Москви, а не Києва. Територіальне розміщення продуктивних сил на території України це підтверджує.
Заміна областями губерній, які подрібнювалися, мала на меті посилення контролю за населенням через розгалужену систему органів МГБ-НКВД-КГБ, а не здійснення народовладдя чи економічний розвиток.
При введені обласного поділу не було дано легальне визначення області і не вироблено формальних вимог до неї (переліку параметрів її визначення та діапазону їх можливих змін, щоб адміністративно-територіальна одиниця могла бути областю).
Оскільки нова парадигми держави передбачає не контроль нею суспільства, а навпаки: суспільство має контролювати державу, то її адміністративно-територіальний поділ має робитися так, щоб забезпечити надання людині ефективних адміністративних і соціальних послуг, відповідних економічному розвитку держави.
Сьогодні перед суспільством стоїть завдання реформ в державі, необхідних, щоб виграти війну. Після завершення війни загостриться потреба проведення модернізації держави, її нової організації під завдання забезпечити безпеку і конкурентоспроможність у новому світі, що постане. Вироблення і реалізація новітньої державної регіональної політики має бути прив’язана не тільки до бачення (візії) майбутньої держави, стратегії її розвитку, але і до Генеральної схеми планування території України, а значить виправданого в нових умовах адміністративно-територіального поділу.
Новий адміністративно-територіальний поділ має відповідати вимогам NUTS і уможливлювати:

– проведення ефективної державної регіональної політики для досягнення поставлених перед нею цілей;

– реалізацію цілей визначених Договором про функціонування Європейського Союзу (глава «Економічна, соціальна та територіальна єдність» (статті 174-178))^{^[13]} та Угодою про асоціацію між Україною та ЄС (розділ V Угоди «Економічне та галузеве співробітництво», глава 27 «Транскордонне та регіональне співробітництво», стаття 446)^{^[14]}.

Викладені вище аргументи свідчать про потребу проведення ретельного аналізу існуючих областей на предмет того наскільки вони будуть ефективними суб’єктами багаторівневого врядування та проведення моделювання нового адміністративно-територіального поділу України на третьому адміністративному рівні.

Додаток 1

Адміністративно-територіальні та соціально-економічні
параметри перших п’яти областей УРСР

	область	К-ть районів	Загальна площа тис. га	Жителів тис. чол.	Підприємств	% у колектив. власн.	робітників тис. чол.
I.	II.	III.	IV.	V.	VI.	VII.	VIII.
1	Харківська	82	9.850	7.482	825	70	196
2	Київська	100	10.762	8.015	764	54	141
3	Вінницька	71	5.249	5.109	443	57	55
4	Одеська	50	6.828	3.420	545	91	112
5	Дніпропетровська	54	7.704	4.072	501	87	171

Додаток 2

Перша фаза: 09.02.1932 р. – 04.12.1936 р.

ЗАКОНОДАВСТВО	СРСР	До проголошення Конституції СРСР (05.12.1936 р.), питання адміністративно-територіального устрою в УСРР врегульовувались Постановами Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету Української Соціалістичної Радянської Республіки
	УСРР	Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки (від 15.05.1929 р.)^[15]
		Постанова IV чергової сесії ВУЦВК XII склик. «Про утворення обласних виконавчих комітетів на території УСРР» ^[16]	Постанова ВУЦВК «Про утворення Донецької області»^[17]	Постанова ВУЦВК «Про утворення Чернігівської області»^[18]
		09.02.1932 р.	02.07.1932 р.	15.10.1932 р.
№ п/п		I.	II.	III.
1.		Вінницька	Вінницька	Вінницька
2.		Дніпропетровська	Дніпропетровська	Дніпропетровська
3.		Київська	Київська	Київська
4.		Одеська	Одеська	Одеська
5.		Харківська	Харківська	Харківська
6.			Донецька	Донецька
7.				Чернігівська

Примітка: Територіальний устрій УСРР того часу мав ряд характерних ознак. По-перше, його структура була досить складною (Молдавська Автономна СРР, округи, райони та області, які формувалися в межах окремих територій). Райони входили як до складу окремих областей так і були поза їх межами. Можна було говорити про їх різне адміністративно-правове підпорядкування: одні підпорядковувалися області, інші – центру. Чинна на той час Конституція УСРР не встановлювала систему адміністративно-територіального поділу. Система адміністративно-територіальних одиниць визначалась Постановами ВУЦВК.

Окрім того, стаття 30 Конституції УСРР 1929 р. надзвичайно широко трактувала повноваження ВЦВК в «галузі державного, господарського й культурного будівництва», що забезпечувало його виключні повноваження щодо формування в УСРР адміністративно- територіального устрою.

Додаток 3

Друга фаза: 05.12.1936 р. – 11.02.1957 р.

ЗАКОНОДАВСТВО	СОЮЗУ РСР	Конституція (Основний Закон) СРСР (від 05.12.1936 р.) // Известия ЦИК СССР. – 1936,-06.12.- №283(6140)	Постанова ЦВК СРСР «Про поділ Харківської області на Харківську і Полтавську; Київську – на Київську і Житомирську, Вінницької – на Вінницьку і Кам’янець-Подільську і Одеської – на Одеську і Миколаївську області» // Вісті. – 1937, – 23.09. – №220(5110)	Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про поділ Донецької області УРСР на Сталінську і Ворошиловградську області» // Вісті. – 1938,- 04.06. – №126(5316).
			22.09.1937 р.	03.06.1938 р.
		З дня прийняття сталінської Конституції СРСР у 1936 р. і до прийняття 11.02.1957 р. Закону СРСР «Про віднесення до відання союзних республік розв’язання питань обласного, крайового адміністративно- територіального устрою» обласний поділ у союзних республіках регулювався одночасно як актами союзного законодавця, так і актами законодавця союзної республіки
		Стаття 23 Конституції СРСР встановлювала вичерпний перелік областей в УРСР	Закон СССР от 15.01.1938г. «О внесении изменений и дополнений в некоторые статьи Конституции (Основного Закона) СССР в связи с принятыми решениями ЦИК и СНК СРСР» // Известия…-1938,-16.01.- №14(6481)	Закон СРСР від 21.08.1938 р. «Про зміни і доповнення статей 22 і 23 Конституції (Основного Закону) СРСР» // Вісті.-1938,-24.08. -№ 195(5385)
	УРСР	Конституція (Основний Закон) УРСР (від 30.01.1937 р.) Згідно положень пункту в) статті 19 УРСР самостійно не могла встановлювати власний адміністративно- територіальний поділ. Найвищі органи влади і органи державного управління вправі були лише подавати на затвердження Верховної Ради СРСР утворення нових областей // Вісті ЦВК УРСР. – 1937, – 31.01. – №26(4916).
	УРСР	Стаття 18 Конституції УРСР встановлювала вичерпний перелік областей в УРСР	Закон УРСР від 29.07.1938 р. «Про зміну і доповнення ст.ст. 18, 45, 48, 68, 87, 88, 91 і 94 Конституції (Основного Закону) УРСР» // Вісті.-1938, -30.07. -№ 174(5364)
I.		V.	VI.	VII.
1.		Вінницька	Вінницька	Вінницька
2.		Дніпропетровська	Дніпропетровська	Дніпропетровська
3.		Донецька	Донецька	Донецька
4.		Київська	Київська	Київська
5.		Одеська	Одеська	Одеська
6.		Харківська	Харківська	Харківська
7.		Чернігівська	Чернігівська	Чернігівська
8.			*Полтавська*	Полтавська
9.			Житомирська	Житомирська
10.			Кам’янець-Подільська	Кам’янець-Подільська
11.			Миколаївська	Миколаївська
12.				Сталінська
13.				Ворошиловградська

Додаток 4

Друга фаза: 05.12.1936 р. – 11.02.1957 р.

ЗАКОНОДАВСТВО	СОЮЗ УРСР	Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про утворення Сумської, Кіровоградської і Запоріжської областей у складі Української РСР» // Вісті…- 1939,-11.01. – №9(5490)	Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про утворення Волинської, Дрогобицької, Львівської, Ровенської, Станіславівської, Тарнопольської областей в складі Української РСР» // Вісті.-1939,-05.12. – №278(5768)^[19]	Закон СРСР «Про включення Північної частини Буковини і Хотинського, Акерманського і Ізмаїльського повітів Бесарабії у склад Української Радянської Соціалістичної Республіки» // Вісті.- 1940,-09.08. – №183(5972)
		10.01.1939 р.	04.12.1939 р.	02.08.1940 р.
		Конституція (Основний Закон) СРСР (від 05.12.1936 р.) // Известия.1936, – 06.12. – №283(6140)
		Закон СРСР від 31.05.1939 р. «Про зміни і доповнення статей 22, 23, 77, 78 і 83 Конституції (Основного Закону) СРСР» // Вісті. -1939,-03.06.- №125(5615)	Закон СРСР від 04.04.1940 р. «Про доповнення Конституції (Основного Закону) СРСР статтями 29а і 29б і про зміну і доповнення статей 22, 23, 27, 28, 29 і 77» // Вісті.-1940,-08.04.- №81(5870)	Закон СРСР від 07.08.1940 р. «Про зміну і доповнення статей 13, 23 і 48 Конституції (Основного Закону) СРСР» // Вісті.-1940,-09.08. – №183(5972)
	УРСР	Конституція (Основний Закон) УРСР (від 30.01.1937 р.) // Вісті ЦВК УРСР. – 1937, – 31.01. – №26(4916).
	УРСР	Закон УРСР від 28.07.1939 р. «Про зміну і доповнення статей 18,45,48,49,87,88 і 140 Конституції (Основного Закону) УРСР»// Вісті.- 1939,-30.07. -№173.	Закон УРСР від 28.05.1940 р. «Про зміну і доповнення статті 18 Конституції (Основного Закону) УРСР» // Вісті.-1940,-30.05.-№123.	Зміни до Конституції УРСР були внесені лише аж після визначення нового адміністративного центру Акерманської області
I.		VIII.	IX.	X.
1.		Вінницька	Вінницька	Вінницька
2.		Дніпропетровська	Дніпропетровська	Дніпропетровська
3.		Сталінська	Сталінська	Сталінська
4.		Київська	Київська	Київська
5.		Одеська	Одеська	Одеська
6.		Харківська	Харківська	Харківська
7.		Чернігівська	Чернігівська	Чернігівська
8.		Полтавська	Полтавська	Полтавська
9.		Житомирська	Житомирська	Житомирська
10.		Кам’янець-Подільська	Кам’янець-Подільська	Кам’янець-Подільська
11.		Миколаївська	Миколаївська	Миколаївська
12.		Ворошиловградська	Ворошиловградська	Ворошиловградська
13.		Запорізька	Запорізька	Запорізька
14.		Кіровоградська	Кіровоградська	Кіровоградська
15.		Сумська	Сумська	Сумська
16.			Волинська	Волинська
17.			Дрогобичська	Дрогобичська
18.			Львівська	Львівська
19.			Ровенська	Ровенська
20.			Станіславська	Станіславська
21.			Тарнопольська	Тарнопольська
22.				Аккерманська
23.				Чернівецька

Додаток 5

Друга фаза: 05.12.1936 р. – 11.02.1957 р.

ЗАКОНОДАВСТВО	СОЮЗ УРСР	Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про перейменування центру Аккерманської області Української РСР із Аккерман в м.Ізмаїл і перейменування Аккерманської області в Ізмаїльську область» // Вісті. 1940, – 08.12. – №284(6073)	Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про утворення Херсонської області у складі Української РСР»	Указ Президиума Верховного Совета СССР «Об уточнении наименований городов: Тарнополь, Черновицы, Каменец-Подольский, Владимир-Волынский, Чертков Украинской ССР» // ВВС СССР. 1944.-13.08. – №42.
		07.12.1940 р.	30.03.1944 р.	09.08.1944 р.
		Конституція (Основний Закон) СРСР (від 05.12.1936 р.) // Известия.1936, – 06.12. – №283(6140)
		Закон СРСР 01.03.1941 р. «Про зміни і доповнення статей 23,78 і 83 Конституції (Основного Закону) СРСР» // Вісті.- 1941, 05.03.-№53
	УРСР	Конституція (Основний Закон) УРСР (від 30.01.1937 р.) // Вісті ЦВК УРСР. – 1937, – 31.01. – №26(4916).
	УРСР	Закон УРСР від 21.03.1941 р. «Про зміну і доповнення статей 13,18,19,30,43,44, 45, 48, 75,101, 102, 104,109,114,133 Конституції (Основного Закону УРСР, виключення з Конституції УРСР розділу V і статей в ньому – 54,55, 56,57,58, 59, 60,61,62,63, розділу VI і статей в ньому – 64,65,66,67, 68,69,70,71, статті 106 розділу ІХ і зміну нумерації розділів і статей Конституції УРСР. //Вісті.-1941,-25.03.-№70(6163)	Закон УРСР від 30.08.1946 р. «Про доповнення статті 18 Конституції Української РСР» // ВВР УРСР. 1947.- №9-10. – С.60.
I.		XI.	XII.	XIII.
1.		Вінницька	Вінницька	Вінницька
2.		Дніпропетровська	Дніпропетровська	Дніпропетровська
3.		Сталінська	Донецька	Донецька
4.		Київська	Київська	Київська
5.		Одеська	Одеська	Одеська
6.		Харківська	Харківська	Харківська
7.		Чернігівська	Чернігівська	Чернігівська
8.		Полтавська	Полтавська	Полтавська
9.		Житомирська	Житомирська	Житомирська
10.		Кам’янець-Подільська	Кам’янець-Подільська	Кам’янець-Подільська
11.		Миколаївська	Миколаївська	Миколаївська
12.		Ворошиловградська	Ворошиловградська	Ворошиловградська
13.		Запорізька	Запорізька	Запорізька
14.		Кіровоградська	Кіровоградська	Кіровоградська
15.		Сумська	Сумська	Сумська
16.		Волинська	Волинська	Волинська
17.		Дрогобицька	Дрогобицька	Дрогобицька
18.		Львівська	Львівська	Львівська
19.		Ровенська	Ровенська	Ровенська
20.		Станіславська	Станіславська	Станіславська
21.		Тарнопольська	Тарнопольська	Тернопільська
22.		Чернівецька	Чернівецька	Чернівецька
23.		Ізмаїльська	Ізмаїльська	Ізмаїльська
24.			Херсонська	Херсонська

Додаток 6

Друга фаза: 05.12.1936 р. – 11.02.1957 р.

ЗАКОНОДАВСТВО	СРСР	Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про утворення в складі Української РСР Черкаської області» // ВВР СРСР. 1954.-№1.-Ст.6	Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про перейменування міста Проскурова в місто Хмельницький і Кам’янець- Подільської області в Хмельницьку область» // ВВР СРСР. 1954.-№3.-Ст.37	Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про ліквідацію Ізмаїльської області» // ВВР СРСР. 1954.-№4.-Ст.63
		07.01.1954 р.	04.02.1954 р.	15.02.1954 р.
		Конституція (Основний Закон) СРСР (від 30.01.1936 р.) // Известия. – 1936, – 06.12. – №283(6140).
		Закон СРСР від 26.04.1954 р. «Про затвердження Указів Президії Верховної Ради СРСР» // Відомості Верховної Ради СРСР. 1954.-№10. – Ст.212.
	УРСР	Конституція (Основний Закон) УРСР (від 30.01.1937 р.) //Вісті ЦВК УРСР. – 1937, – 31.01. – №26(4916).
	УРСР	Закон Української РСР від 17.06.1954 р. «Про внесення змін і доповнень в статтю 18 Конституції (Основного Закону) Української РСР» // Відомості Верховної Ради УРСР.- 1954.- №4. – Ст.94.
I.		XVI.	XVII.	XVIII.
1.		Вінницька	Вінницька	Вінницька
2.		Дніпропетровська	Дніпропетровська	Дніпропетровська
3.		Сталінська	Сталінська	Сталінська
4.		Київська	Київська	Київська
5.		Одеська	Одеська	Одеська
6.		Харківська	Харківська	Харківська
7.		Чернігівська	Чернігівська	Чернігівська
8.		Полтавська	Полтавська	Полтавська
9.		Житомирська	Житомирська	Житомирська
10.		Кам’янець-Подільська	Хмельницька	Хмельницька
11.		Миколаївська	Миколаївська	Миколаївська
12.		Ворошиловградська	Ворошиловградська	Ворошиловградська
13.		Запорізька	Запорізька	Запорізька
14.		Кіровоградська	Кіровоградська	Кіровоградська
15.		Сумська	Сумська	Сумська
16.		Волинська	Волинська	Волинська
17.		Дрогобицька	Дрогобицька	Дрогобицька
18.		Львівська	Львівська	Львівська
19.		Ровенська	Ровенська	Ровенська
20.		Станіславська	Станіславська	Станіславська
21.		Тернопільська	Тернопільська	Тернопільська
22.		Чернівецька	Чернівецька	Чернівецька
23.		Ізмаїльська	Ізмаїльська	– // –
24.		Херсонська	Херсонська	Херсонська
25.		Закарпатська	Закарпатська	Закарпатська
26.		Черкаська	Черкаська	Черкаська

Додаток 7

Друга фаза: 05.12.1936 р. – 11.02.1957 р.

ЗАКОНОДАВСТВО	СРСР	Указ Президії Верховної Ради СРСР від 19.02.1954 р. «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР» // ВВР СРСР. 1954. №4. Ст.64.
		Закон СРСР від 26.04.1954 р. «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР в склад Української РСР» // ВВР СРСР. 1954. № 10. Ст.211.
		Конституція (Основний Закон) СРСР (від 30.01.1936 р.) // Известия. 1936,06.12. № 283(6140).
		Закон СРСР від 26.04.1954 р. «Про затвердження Указів Президії Верховної Ради СРСР» // ВВР СРСР. 1954.-№10.-Ст.212.
	УРСР	Конституція (Основний Закон) УРСР (від 30.01.1937 р.) // Вісті ЦВК УРСР. – 1937, – 31.01. – №26(4916). Закон Української РСР від 17.06.1954 р. «Про внесення змін і доповнень в статтю 18 Конституції (Основного Закону) Української РСР» // Відомості Верховної Ради УРСР. 1954. № 4. Ст. 94.
І.		ХІХ.	Завершення другої фази формування обласного устрою в Україні збіглося з прийняттям Закону СРСР від 11.02.1957 р. «Про віднесення до відання союзних республік вирішення питань обласного, крайового адміністративно-територіального устрою» // ВВР СРСР. 1957. № 4. Ст. 80. Положення цього акту продубльовано Законом УРСР від 15.03.1957 р. «Про внесення змін і доповнень у статтю 19 Конституцію (Основного Закону) Української РСР» // ВВР УРСР. 1957. № 2. Ст.46. Законодавчий орган УРСР одержав право самостійно вирішувати питання адміністративно-територіального поділу. Від тепер, реорганізація обласного поділу могла проходити виключно на рівні союзної республіки. Прийняття цих двох законів, заклало нову технологію формування системи адміністративно-територіального поділу
1.		Вінницька
2.		Дніпропетровська
3.		Сталінська
4.		Київська
5.		Одеська
6.		Харківська
7.		Чернігівська
8.		Полтавська
9.		Житомирська
10.		Хмельницька
11.		Миколаївська
12.		Ворошиловградська
13.		Запорізька
14.		Кіровоградська
15.		Сумська
16.		Волинська
17.		Дрогобицька
18.		Львівська
19.		Ровенська
20.		Станіславська
21.		Тарнопольська
22.		Чернівецька
23.		Херсонська
24.		Закарпатська
25.		Черкаська
26.		Кримська

Додаток 8

Третя фаза: 11.02.1957 р. – 20.04.1978 р.

ЗАКОНОДАВСТВО	УРСР СРСР	Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про перейменування Ворошиловградської області і міста Ворошиловград»	Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про ліквідацію Дрогобицької області» // ВВР УРСР. 1959. №17. Ст. 111.	Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про перейменування Сталінської області і міста Сталіно» // ВВР УРСР. 1961. № 47. Ст. 529.
		05.03.1958 р.	21.05.1959 р.	09.11.1961 р.
		Конституція (Основний Закон) УРСР (від 30.01.1937 р.) // Вісті ЦВК УРСР. 1937.-31.01. – №26(4916)
		Закон УРСР від 30.12.1958 р. «Про затвердження Указів Президії Верховної Ради Української РСР і внесення змін у статті 18,45, 48,49 і 121 Конституції (Основного Закону) Української РСР» // ВВР УРСР. 1958. №15. Ст.139.	Закон УРСР від 20.11.1959 р. «Про затвердження Указів Президії Верховної Ради Української РСР і внесення змін у статті 18,48 і 49 Конституції (Основного Закону) Української РСР» // ВВР УРСР. 1959. № 32. Ст.173.	Закон УРСР від 27.12.1961 р. «Про затвердження Указів Президії Верховної Ради Української РСР і внесення змін у статті 18 і 45 Конституції (Основного Закону) Української РСР» // ВВР УРСР. 1962. №1. Ст. 14.
I.		ХХ	ХХІ.	ХХІІ.
1.		Вінницька	Вінницька	Вінницька
2.		Дніпропетровська	Дніпропетровська	Дніпропетровська
3.		Сталінська	Сталінська	Донецька
4.		Київська	Київська	Київська
5.		Одеська	Одеська	Одеська
6.		Харківська	Харківська	Харківська
7.		Чернігівська	Чернігівська	Чернігівська
8.		Полтавська	Полтавська	Полтавська
9.		Житомирська	Житомирська	Житомирська
10.		Хмельницька	Хмельницька	Хмельницька
11.		Миколаївська	Миколаївська	Миколаївська
12.		Луганська	Луганська	Луганська
13.		Запорізька	Запорізька	Запорізька
14.		Кіровоградська	Кіровоградська	Кіровоградська
15.		Сумська	Сумська	Сумська
16.		Волинська	Волинська	Волинська
17.		Дрогобицька	ліквід. – Дрогобицька	—//—
18.		Львівська	Львівська	Львівська
19.		Ровенська	Ровенська	Ровенська
20.		Станіславська	Станіславська	Станіславська^[20]
21.		Тернопільська	Тернопільська	Тернопільська
22.		Чернівецька	Чернівецька	Чернівецька
23.		Херсонська	Херсонська	Херсонська
24.		Закарпатська	Закарпатська	Закарпатська
25.		Черкаська	Черкаська	Черкаська
26.		Кримська	Кримська	Кримська

Додаток 9

Четверта фаза: 20.04.1978 р. – 26.06.1996 р.

Конституції СРСР 07.10.1977 року у статті 79 закріпила за союзними республіками право самостійного визначення власного адміністративно-територіального поділу // ВВР СРСР. 1977. №41. Ст.617.		Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про перейменування міста Ворошиловграда і Ворошиливградської області» // ВВР УРСР. 1990. №20. Ст. 316.	Закон УРСР «Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки» // ВВР УРСР. 1991. №9. Ст.84.
		04.05.1990 р.	12.02.1991 р.
	Конституція (Основний Закон) УРСР (від 20.04.1978 р.) // ВВР УРСР. 1978. № 18. Ст. 268
	Стаття 77 Конституції УРСР встановила вичерпний перелік областей в УРСР	Закон УРСР від 19.06.1991 р. «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР» //ВВР УРСР. 1991. №35. Ст.467.
I.	ХХІІІ.	XXIV.	XXV.
1.	Вінницька	Вінницька	Вінницька
2.	Ворошиловградська	Луганська	Луганська
3.	Волинська	Волинська	Волинська
4.	Дніпропетровська	Дніпропетровська	Дніпропетровська
5.	Донецька	Донецька	Донецька
6.	Житомирська	Житомирська	Житомирська
7.	Закарпатська	Закарпатська	Закарпатська
8.	Запорізька	Запорізька	Запорізька
9.	Івано-Франківська	Івано-Франківська	Івано -Франківська
10	Київська	Київська	Київська
11	Кіровоградська	Кіровоградська	Кіровоградська
12	Кримська	Кримська	Кримська АРСР
13	Львівська	Львівська	Львівська
14	Миколаївська	Миколаївська	Миколаївська
15	Одеська	Одеська	Одеська
16	Полтавська	Полтавська	Полтавська
17	Ровенська	Ровенська	Ровенська
18	Сумська	Сумська	Сумська
19	Тернопільська	Тернопільська	Тернопільська
20	Харківська	Харківська	Харківська
21	Херсонська	Херсонська	Херсонська
22	Хмельницька	Хмельницька	Хмельницька
23	Черкаська	Черкаська	Черкаська
24	Чернівецька	Чернівецька	Чернівецька
25	Чернігівська	Чернігівська	Чернігівська

Додаток 10

Четверта фаза: 20.04.1978 р. – 26.06.1996 р. – початок п’ятої фази з 26.06.1996 р.

ЗАКОНАВСТВО УРСР	Постанова Президії Верховної Ради Української РСР від 11.06.1991 р. «Про приведення назви міста Ровно і Ровенської області у відповідність до правил українського правопису’ // ВВР УРСР. 1991.-№30.-Ст.395.	Конституція України (від 26.06.1996 р.) частина 2 статті 133 Конституції України встановила вичерпний перелік областей в Україні
	Конституція (Основний Закон) УРСР (від 20.04.1978 р.)
	Закон УРСР від 19.06.1991 р. «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР» // ВВР УРСР. 1991.-№35.-Ст.467.
I.	XXVI.	XXVII.
1.	Вінницька	Вінницька
2.	Волинська	Волинська
3.	Дніпропетровська	Дніпропетровська
4.	Донецька	Донецька
5.	Житомирська	Житомирська
6.	Закарпатська	Закарпатська
7.	Запорізька	Запорізька
8.	Івано-Франківська	Івано-Франківська
9.	Київська	Київська
10.	Кіровоградська	Кіровоградська
11.	Луганська	Луганська
12.	Львівська	Львівська
13.	Миколаївська	Миколаївська
14.	Одеська	Одеська
15.	Полтавська	Полтавська
16.	Рівненська	Рівненська
17.	Сумська	Сумська
18.	Тернопільська	Тернопільська
19.	Харківська	Харківська
20.	Херсонська	Херсонська
21.	Хмельницька	Хмельницька
22.	Черкаська	Черкаська
23.	Чернівецька	Чернівецька
24.	Чернігівська	Чернігівська

Додаток 11

Четверта фаза: 20.04.1978 р. – 26.06.1996 р. – початок п’ятої фази з 26.06.1996 р.

1.	Аккерманська	07.08.1940 р. – 07.12.1940 р.	утворена з південної частини Бессарабії, перейменована на Ізмаїльську; центр – Аккерман
2.	Вінницька
3.	Ворошиловградська	03.06.1938 р. – 05.03.1958 р.;	утворена з частини Донецької, перейменована на Луганську; 5.01.1970-4.05.1990; утворена з Луганської, перейменована на Луганську; центр – Ворошиловград
4.	Волинська
5.	Дніпропетровська
6.	Донецька	17.07.1932 р. – 03.06.1938 р. (Донецька) 03.06.1938 р. – 09.11.1961 р. (Сталінська) по даний час – Донецька	утворена з частин Дніпропетровської і Харківської, розділена на Ворошиловградську і Сталінську; центр – Сталіно. Сталінська: утворена з частини Донецької, перейменована на Донецьку; центр – Сталіно
7.	Дрогобицька	04.12.1939 р. – 25.05.1959 р.	утворена з Добромильського, Дрогобицького, Жидачівського, Лиськівського, Мостиського, Перемишльського, Рудківського, Самбірського, Стрийського, Турківського повітів, які відійшли від Польщі; частини передані до Польщі (1945, 1948, 1951); увійшла до Львівської; центр – Дрогобич
8.	Житомирська
9.	Закарпатська
10.	Запорізька
11.	Станіславська	спочатку Станіславська: 04.12.1939 р. – 09.11.1962 р.;	утворена з Городенківського, Долинського, Калуського, Коломийського, Косівського, Надвірнянського, Рогатинського, Снятинського, Станіславського і Тлумацького повітів; перейменована на Івано- Франківську; центр – Станіслав
12.	Івано-Франківська	згодом – Івано-Франківська
13.	Ізмаїльська	07.12.1940 р. – 15.02.1954 р.	перейменована з Аккерманської, увійшла до Одеської, центр – Ізмаїл
14.	Кам’янець- Подільська:	22.09.1937 р. – 04.02.1954 р.	утворена з частини Вінницької, перейменована на Хмельницьку; центр – Кам’янець-Подільський (1937-1944), Проскурів (1944-1954)
15.	Київська
16.	Кіровоградська
17.	Кримська	19.02.1954 р. – 12.02.1991 р.	передана з РРФСР, перетворена на Кримську АРСР; центр – Сімферополь
18.	Луганська	05.03.1958 р. – 05.01.1970 р.	утворена з Ворошиловградської, перейменована на Ворошиловградську; центр – Луганськ
19.	Львівська
20.	Миколаївська
21.	Одеська
22.	Полтавська
23.	Ровенська	04.12.1939 р. – 11.06.1991 р.	утворена з Дубенського, Здолбунівського, Костопільського, Ровенського і Сарненського повітів; перейменована на Рівненську; центр – Ровно
24.	Рівненська
25.	Сумська
26.	Тарнопольська	04.12.1939 р. – 09.08.1944 р.;	утворена з Бережанського, Борщівського, Бучацького, Заліщицького, Збаразького, Зборівського, Капачинського, Кременецького, Підгаєцького, Скалатського, Тарнопольського, Трембовлянського і Чортківського повітів; перейменована на Тернопільську; центр – Тарнополь
27.	Тернопільська
28.	Харківська
29.	Херсонська
30.	Хмельницька
31.	Черкаська
32.	Чернівецька
33.	Чернігівська

Розгорнути статтю ↓

Подано до друку / Submitted: 10.04.2024

Рецензія 1 / Revised 1: 22.05.2024

Рецензія 2 / Revised 2: 27.05.2024

Затверджено до друку / Approved: 05.06.2024

Перелік юридичних документів

Ведомости Верховного Совета СССР. – М.: Издание Верховного Совета СССР, 1957. – № 4 (24 февраля). – 113 – 160 с. – [Ст. 80].
Відомості Верховної Ради України. 1995. № 18. Ст. 133.
Вісті Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету. Понеділок 08 лютого 1932. № 32 (3430).
ЗУ та РР-СУ України. 1922. Ч. 5. Ст. 74.
Закон УРСР «Про доповнення статті 18 Конституції Української РСР» // ВВР УРСР. 1947. №9-10. С. 60.
Консолідовані версії Договору про Європейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союзу з протоколами та деклараціями URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_b06/print.
Конституція (Основний Закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/001_001#Text.
Конституція України (28.06.1996р.) URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
Постанова IV позачергової сесії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету XII скликання від 09.02.1932 р. «Про утворення обласних виконавчих комітетів на території УСРР» // Вісті.... 1932, 10 лютого. № 34(3432).
Постанова Верховної Ради Української РСР «Про проголошення незалежності України» // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 38, ст.502. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1427-12#Text
Про союзний договір поміж УСРР та РСФРР (28 грудня 1920 р.) // Збір законів і розпоряджень робітничо-селянського уряду України і уповноважених РСФРР. 1921. Ст. 93.
Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1059/2003 від 26 травня 2003 року про встановлення спільної класифікації територіальних одиниць для статистики (NUTS) URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_005-03#Text.
Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011/card2#Card.
Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про утворення Волинської, Дрогобицької, Львівської, Ровенської, Станіславівської, Тарнопольської областей в складі Української РСР» // Вісті… 1939. 05.12. № 278(5768).

List of legal documents

Konsolidovani versii Dohovoru pro Yevropeiskyi Soiuz ta Dohovoru pro funktsionuvannia Yevropeiskoho Soiuzu z protokolamy ta deklaratsiiamy URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_b06/print.
Konstytutsiia (Osnovnyi Zakon) Ukrainskoi Radianskoi Sotsialistychnoi Respubliky URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/001_001#Text.
Konstytutsiia Ukrainy (28.06.1996r.) URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text
Postanova IV pozacherhovoi sesii Vseukrainskoho Tsentralnoho Vykonavchoho Komitetu XII sklykannia vid 09.02.1932 r. «Pro utvorennia oblasnykh vykonavchykh komitetiv na terytorii USRR» // Visti.... 1932, 10 liutoho. № 34(3432).
Postanova Verkhovnoi Rady Ukrainskoi RSR «Pro proholoshennia nezalezhnosti Ukrainy» // Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 1991, № 38, st.502. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1427-12#Text
Pro soiuznyi dohovir pomizh USRR ta RSFRR (28 hrudnia 1920 r.) // Zbir zakoniv i rozporiadzhen robitnycho-selianskoho uriadu Ukrainy i upovnovazhenykh RSFRR. 1921. St. 93.
Rehlament Yevropeiskoho Parlamentu i Rady (YES) № 1059/2003 vid 26 travnia 2003 roku pro vstanovlennia spilnoi klasyfikatsii terytorialnykh odynyts dlia statystyky (NUTS) URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_005-03#Text.
Uhoda pro asotsiatsiiu mizh Ukrainoiu, z odniiei storony, ta Yevropeiskym Soiuzom, Yevropeiskym spivtovarystvom z atomnoi enerhii i yikhnimy derzhavamy-chlenamy, z inshoi storony URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011/card2#Card.
Ukaz Prezydii Verkhovnoi Rady SRSR «Pro utvorennia Volynskoi, Drohobytskoi, Lvivskoi, Rovenskoi, Stanislavivskoi, Tarnopolskoi oblastei v skladi Ukrainskoi RSR» // Visti… 1939. 05.12. № 278(5768).
Vedomosty Verkhovnoho Soveta SSSR. – M.: Yzdanye Verkhovnoho Soveta SSSR, 1957. – № 4 (24 fevralia). – 113 – 160 s. – [St. 80].
Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 1995. № 18. St. 133.
Visti Vseukrainskoho Tsentralnoho Vykonavchoho Komitetu. Ponedilok 08 liutoho 1932. № 32 (3430).
ZU ta RR-SU Ukrainy. 1922. CH. 5. St. 74.
Zakon URSR «Pro dopovnennia statti 18 Konstytutsii Ukrainskoi RSR» // VVR URSR. 1947. №9-10. S. 60.

Вісті Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету. Понеділок 08 лютого 1932. № 32 (3430). ↑
Постанова IV позачергової сесії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету XII скликання від 09.02.1932 р. «Про утворення обласних виконавчих комітетів на території УСРР» // Вісті.... 1932, 10 лютого. № 34 (3432). ↑
Про союзний договір поміж УСРР та РСФРР (28 грудня 1920 р.) // Збір законів і розпоряджень робітничо-селянського уряду України і уповноважених РСФРР. 1921. Ст. 93. ↑
ЗУ та РР-СУ України. 1922. Ч. 5. Ст. 74. ↑
Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про утворення Волинської, Дрогобицької, Львівської, Ровенської, Станіславівської, Тарнопольської областей в складі Української РСР» // Вісті… 1939. 05.12. № 278 (5768). ↑
Закон УРСР «Про доповнення статті 18 Конституції Української РСР» // ВВР УРСР. 1947. №9-10. С. 60. ↑
Ведомости Верховного Совета СССР. – М.: Издание Верховного Совета СССР, 1957. – № 4 (24 февраля). – 113 – 160 с. – [Ст. 80]. ↑
Постанова Верховної Ради Української РСР «Про проголошення незалежності України» // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 38, ст.502. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1427-12#Text ↑
Ibid. ↑
Відомості Верховної Ради України. 1995. № 18. Ст. 133. ↑
Конституція України (28.06.1996р.) URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text ↑
Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1059/2003 від 26 травня 2003 року про встановлення спільної класифікації територіальних одиниць для статистики (NUTS) URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_005-03#Text. ↑
Консолідовані версії Договору про Європейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союзу з протоколами та деклараціями URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_b06/print. ↑
Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011/card2#Card. ↑
Вісті ВУЦВК. 1929, 23 червня. № 143. ↑
Вісті ВУЦВК. 1932, 10 лютого. № 34(3432) ↑
ЗЗ та РР-СУ України. 1932, № 22-23. Арт. 138. ↑
ЗЗ та РР-СУ України. 1932, № 28. Арт. 170. ↑
Подальший процес реформування нових областей в Українській РСР пройшов після укладення Договору про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом від 23.08.1939р. (Известия. - 1939. - 24 августа. - №196(6966)). Із зайняттям Західної України радянськими військами розпочався процес встановлення на її території радянської влади. Беручи до уваги акти прийнятті Народними Зборами у м. Львові союзний законодавець прийняв Закон СРСР від 01.11.1939р. «Про включення Західної України до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік з возз’єднанням її з Українською Радянською Соціалістичною Республікою» (Збірник Законів СРСР і Указів Президії Верховної Ради СРСР. 1938р. - червень 1944р. М.: Видання Відомостей Верховної Ради СРСР. - 1944. - С.19). ↑
Указом Президії Верховної Ради УРСР від 09.11.1962р. “Про перейменування міста Станіслав і Станіславської області” Станіславська область була перейменована на Івано-Франківську область, а місто Станіслав на місто Івано-Франківськ // Відомості Верховної Ради УРСР. 1962. № 45. Ст. 565. ↑

UJCL

UJCL

Щодо регіональної системи органів публічної влади: генезис і перспективи

Ігор Заяць

Василь Куйбіда

Анотація

Abstract

Список використаних джерел

Перелік юридичних документів

References

List of legal documents

Посилання на джерела в тексті