Міжнародний суд ООН 8 квітня розгляне позов Нікарагуа до ФРН, у якому стверджується, що підтримка Берліном Ізраїлю порушує конвенцію про геноцид. Рішення суду може стати історичним.
Ухвалена в 1948 році Конвенція про попередження злочину геноциду та покарання за нього є одним із багатьох елементів міжнародного права, створених у відповідь на Голокост – найстрашніший геноцид XX століття. Розроблена під егідою Організації Об’єднаних Націй конвенція була націлена на те, щоб втілити в життя слова “ніколи знову”, які пролунали після систематичного знищення гітлерівською Німеччиною шести мільйонів європейських євреїв та мільйонів інших людей під час Другої світової війни.
Заклавши правову основу для терміну “геноцид”, держави, що ратифікували конвенцію, сподівалися запобігти його повторенню, хоча за минулі десятиліття по всьому світу було скоєно безліч масштабних військових злочинів. Німеччина та Ізраїль є двома з понад 150 держав-учасниць конвенції. Як і Нікарагуа. Будь-яка країна, яка приєдналася до цього документа, несе юридичну відповідальність за дотримання всіх його положень та залишає за собою право офіційно звинуватити іншу країну у їхньому порушенні.
Саме так і вчинила Нікарагуа, яка 1 березня подала до Міжнародного суду ООН у Гаазі позов проти Німеччини. У ньому стверджується, що ФРН через свою постійну підтримку Ізраїлю, включаючи постачання зброї, “не виконала свого зобов’язання щодо запобігання геноциду, скоєного та вчиненого щодо палестинського народу” і, таким чином, “сприяла вчиненню геноциду в порушення конвенції” та інших елементів міжнародного права.
У позові також міститься прохання до суду вжити “тимчасових заходів” щодо Німеччини, які могли б призвести до призупинення підтримки Берліном Ізраїлю, “зокрема, його військової допомоги, включаючи військову техніку, тією мірою, якою ця допомога може бути використана в порушення конвенції про геноцид”. Слухання у Гаазі заплановано на 8 та 9 квітня.
З моменту нападу терористів ХАМАСу на Ізраїль 7 жовтня 2023 року, внаслідок якої, за даними ізраїльської влади, загинуло близько 1200 осіб, у тому числі не менше 850 мирних жителів, Ізраїль розпочав військову операцію у Секторі Гази. Кількість загиблих внаслідок воєнних дій, за даними міністерства охорони здоров’я Гази, підконтрольного ХАМАСу, перевищила 32 тисячі осіб, або понад 1,5 відсотка населення. Деякі гуманітарні організації стверджують, що ця цифра може бути заниженою. ООН та правозахисні групи звинувачують ізраїльські війська у невибіркових атаках на громадянське населення. Навіть вірні союзники Ізраїлю, такі як Сполучені Штати Америки, називають кількість загиблих серед мирного населення надто високою.
Чи є дії Ізраїлю “геноцидом” – це питання юридичного трактування. У своєму січневому рішенні у справі “ПАР проти Ізраїлю” Міжнародний суд ООН визнав, що “принаймні деякі з дій та проявів бездіяльності, які, як стверджує ПАР, вчинив Ізраїль у Газі, можуть підпадати під положення конвенції”. У наступній заяві від 28 березня суд ООН додав додаткові положення, зокрема вимагав від Ізраїлю відзвітувати про те, як він “виконує свої зобов’язання щодо дотримання міжнародного права”.
Німеччина відкрито виступила на захист Ізраїлю, відкинувши звинувачення та заперечуючи правопорушення. “Ми цінуємо Міжнародний суд ООН і, звичайно, братимемо участь у розгляді і захищатимемо себе, – заявив журналістам після подання позову Нікарагуа представник міністерства закордонних справ ФРН Крістіан Ваґнер (Christian Wagner). – Але дозвольте нам прояснити ситуацію – ми, звичайно, відкидаємо звинувачення, висунуті проти нас Нікарагуа”.
Позов Нікарагуа значною мірою спирається на справу “ПАР проти Ізраїлю” і може стати перевіркою юридичного аргументу про те, що січнева ухвала суду ООН тягне за собою певні зобов’язання для третіх держав, таких як Німеччина. “Навколо цих питань існує значний ступінь двозначності. Однак позов Нікарагуа по суті стикається із серйозними перешкодами”, – зазначив в інтерв’ю DW Майкл Беккер, доцент кафедри міжнародного права у сфері прав людини у Трініті-коледжі в Дубліні.
Один із викликів для Нікарагуа – звинуватити Ізраїль у геноциді без безпосередньої участі Ізраїлю у справі. Щоб домогтися рішення проти Німеччини, “Нікарагуа, ймовірно, буде важливо довести, що деякі зобов’язання ФРН не залежать від того, чи Ізраїль порушив міжнародне право, а виникають тільки у разі серйозного ризику”, пояснив Беккер.
Хоча кожен учасник конвенції має рівне право постати перед судом ООН, Нікарагуа стикається з більш серйозними перешкодами в очах громадської думки. “Нікарагуа – це, безумовно, диктатура. На відміну від Південної Африки, яка не тільки є демократичною державою, а й має за собою неймовірно успішний позитивний наратив”, – наголосила в бесіді з DW Софія Гоффман (Sophia Hoffmann), дослідниця міжнародних відносин з Ерфуртського університету.
Інакше кажучи, ПАР має більше довіри на світовій арені з огляду на демонтаж режиму апартеїду і перехід до демократії в 1990-х роках. Якщо взяти лише один показник, то в останньому індексі демократії Economist Intelligence Південна Африка посідає 47-ме місце – це, згідно з індексом, “небездоганна демократія”, така сама, як США та Ізраїль. А Нікарагуа перебуває на 143-му місці в групі “авторитарних” режимів і лише на одну позицію випереджає Росію.
Проте “є, звісно, і абсолютно легітимна, важлива претензія”, продовжує Гоффман. За її словами, “правила існують для всіх”, а Німеччина “поводиться тут дуже лукаво – з одного боку, підтримує міжнародне право, дивлячись на те, що відбувається в Україні, з іншого – закриває очі на дії важливих політичних союзників”.
Німеччина – не єдиний союзник Ізраїлю, але один із найбільш значущих. Після США вона у 2019-2023 роках була найбільшим постачальником зброї Ізраїлю, на її частку, згідно з даними SIPRI, припадає 30 відсотків закупівель озброєнь ізраїльтянами. Крім того, уряд ФРН схвалив додаткові поставки після нападу бойовиків ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня.
“Думка про те, що німецька зброя сприяє вбивству багатьох мирних жителів – тисяч мирних жителів, жінок, дітей, – це жахлива думка”, – каже Софія Гоффман з Ерфуртського університету. Перед подачею позову до Міжнародного суду ООН Нікарагуа надіслала дипломатичні ноти кільком західним країнам, включно з Німеччиною, які підтримують Ізраїль, або припинили фінансування Близькосхідного агентства ООН з допомоги палестинським біженцям (БАПОР) через звинувачення з боку Ізраїлю у причетності працівників БАПОР до нападу на Ізраїль.
Дипломатична кампанія, можливо, справила певний вплив на західні країни, оскільки деякі з них призупинили продаж зброї Ізраїлю або відновили фінансування БАПОР на тлі погіршення умов у Газі. Німеччина, однак, не змінила свого курсу. Допомога БАПОР відновилася тільки на початку цього тижня, але без допомоги Газі – через розслідування претензій Ізраїлю, яке триває й нині.
Міжнародний суд ООН не має інструментів, які б забезпечували виконання його рішень, однак він може посилити політичний і суспільний тиск на той чи інший уряд. Якими б не були наслідки позову, Німеччина стоїть перед обличчям екзистенціального виклику. Її повоєнна ідентичність сягає корінням у підтримання універсальних принципів міжнародного права, що було спричинено значною мірою власними історичними злочинами, які Берлін прагне спокутувати, надаючи конкретну підтримку Ізраїлю.
Німецька підтримка Ізраїлю виражається в політичній концепції, яка робить певну державну політику непохитною. Крім інших проблем, підтримка Німеччиною Ізраїлю через скоєний нею за часів правління націонал-соціалістів геноцид євреїв, на думку Гоффман, загрожує ризиком ототожнення держави і народу, що може бути визнано проявом антисемітизму згідно зі спірним визначенням антисемітизму, яке дав Міжнародний альянс пам’яті жертв Голокосту (IHRA) і яке ФРН використовує на різних урядових рівнях.
Справа пов’язана з ширшою міжнародною критикою внутрішніх обмежень на свободу культурного та академічного самовираження в Німеччині, які призводять до того, що люди стають “жертвами або об’єктами таких репресій з огляду на це дуже широке, розлоге визначення антисемітизму”, уточнює Софія Гоффман. Міжнародний суд ООН виділив два дні для розгляду позову – 8 і 9 квітня, причому Нікарагуа і Німеччина отримають по одному дню для подання своїх усних аргументів. Рішення може бути винесено протягом кількох тижнів.
“Міжнародному праву не завадили б поважні роз’яснення щодо дій, які має зробити держава, щоб виконати свої зобов’язання (щодо дотримання конвенції. – Ред.), – вважає професор міжнародного права Майкл Беккер. – Позовні вимоги Нікарагуа до Німеччини є конкретною справою, в рамках якої ці питання можуть бути потенційно розглянуті”.
Джерело: DW