Хоча найвагомішою у державній ієрархії Німеччини вважається посада канцлера, глава уряду посідає у ній тільки третє місце, поступаючись другим голові Бундестагу. А на першому перебуває федеральний президент, який хоч і не керує виконавчою владою і не має широкого кола повноважень, але є главою держави.
Повноваження федерального президента були значно урізані з огляду на історичний досвід часів націонал-соціалізму – ідея в тому, щоби ніколи більше не зосереджувати всю повноту влади в одних руках. У цьому і полягає головна різниця порівняно з посадою Рейхспрезидента Веймарської республіки у 1918-1933 роках, котрий був чимось на кшталт “ерзац-кайзера”, і який, зрештою, передав усю владу диктаторові Адольфу Гітлеру.
Нині пост президента обіймає Франк-Вальтер Штайнмаєр (Frank-Walter Steinmeier), який зараз балотується на другий термін. У тому, що саме за нього у неділю, 13 лютого, проголосує більшість членів Федеральних зборів, у Німеччині ніхто не має сумнівів.
Федеральні збори скликаються винятково для виборів президента ФРН не пізніше, ніж за 30 днів до завершення повноважень чинного глави держави. Федеральні збори становлять депутати Бундестагу та рівна кількість делегатів від земельних парламентів (ландтагів). При цьому виборниками з місць не обов’язково мають бути самі регіональні парламентарі: часто партії делегують до Зборів своїх однодумців з числа відомих у Німеччині людей – спортсменів, діячів культури чи акторів.
Президентом ФРН може стати будь-який громадянин Німеччини, який досяг 40 років та має виборче право. Президента обирають на п’ять років і переобратись на цей пост можна лише один раз.
Президент не очолює уряд, а представляє країну. Під час закордонних візитів він – “обличчя та голос Німеччини”. Всередині країни, як ідеться у рішенні Конституційного суду Німеччини від 2014 року, президент символізує “єдність держави”. Для гарантування цієї єдності, президент – позапартійний і завжди тримається осторонь політичних чвар. У своїх виступах він завжди звертається до цінностей, закладених в Основному законі ФРН. Зазвичай федеральний президент припиняє членство у політичній партії, якщо мав таке до початку каденції.
У державному апараті відомство президента відокремлено від трьох інших владних гілок: виконавчої, законодавчої та судової. Таким чином, президент може сприяти подальшому розвиткові демократії та правової держави. Це позитивно оцінив і попередник Штайнмаєра на посаді Йоахім Ґаук (Joachim Gauck). Він особисто визнав, що це додало йому “здорової самовпевненості” разом з усвідомленням того, що президент не несе широкої політичної відповідальності. “Це надає свободу при слушній нагоді говорити більш відверто”, – пояснив Ґаук.
Водночас саме президент формально вносить до парламенту кандидатуру федерального канцлера, а потім приводить його до присяги. Також президент має право розпустити парламент, якщо кандидатура канцлера після трьох раундів голосування не набере у Бундестазі абсолютну більшість голосів, або якщо канцлер втратить довіру парламенту. Також за пропозицією канцлера президент призначає та звільняє з посади міністрів – але ця процедура має радше формальний характер.
А от від промов президента очікують імпульсів для вирішення тих чи інших національних та міжнародних проблем. Хоча зовнішня політика та її практична реалізація – прерогатива федерального уряду та його міністрів. Часто президент Німеччини порушує теми захисту прав людини, верховенства права та виступає за демократичний діалог, а також не забуває і про питання війни і миру, боротьби з тероризмом, про європейську єдність, захист клімату та довкілля. Так чи інакше, але це завжди теми національного значення.
За традицією, саме президент приймає вірчі грамоти від послів іноземних держав. Також його посада передбачає і таку важливу функцію, як підписання угод від імені держави.
Підпис важливий і щодо ухвалених обома палатами парламенту – Бундестагом та Бундесратом законів: вони набувають чинності з часу підписання президентом. Візування документу главою держави означає і те, що такі закони були ухвалені із дотриманням усіх необхідних формальностей. Крім того, президент виступає і у ролі “адвоката демократії”, перевіряючи всі законодавчі акти на їх відповідність духу Основного закону. В історії ФРН досі було вісім випадків, коли федеральний президент не став підписувати закон. Одним з таких був закон про нові правила з управління повітряним рухом, підписувати який у 2006-му відмовився тодішній президент Горст Келер (Horst Köhler). Згодом закон відкликали.
Пересічні громадяни можуть зустрітися з президентом під час його частих поїздок країною. Багато хто отримує відзнаки з його рук, як то “Орден за заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина”, “Срібний лавровий лист” тощо. Деяким громадянам президент надсилає листа із вітаннями до дня народження – такі письмові привітання отримують, приміром, люди, які досягли 100-річного віку. Глава держави бере почесне шефство над багатодітними сім’ями, що мають семеро й більше дітей.
Джерело: DW