Актуальність теми. Одним з ключових питань для економічного розвитку України на сучасному етапі є співвідношення економіки та конституційного права. Від якості конституційно-правових положень безпосередньо залежить соціально-економічний стан країни, водночас, з іншого боку, стрімкий рівень розвитку економіки може стримуватися недосконалими конституційними нормами.
Конституційна економіка являє собою дуже важливий та актуальний напрям конституційного права, що має велике практичне значення, оскільки розбудова конституційних засад соціально орієнтованої ринкової економіки потребує міцної доктринальної бази, яка сьогодні перебуває в стадії формування. Крім того, самим життям викликана необхідність подальшого розвитку міждисциплінарних підходів, включаючи ґрунтовні наукові дослідження, що здійснюються на межі економіки та права.
Конституційна економіка, маючи конституційно-правову основу та регулюючи різні сфери економічних процесів, таким чином набуває правового характеру. Існування ж та подальша еволюція конституційно-правової галузі перебуває у залежності та взаємозв’язку з економічним розвитком суспільства і держави. Цим обумовлюється актуальність розгляду конституційного регулювання економічних відносин з позицій конституційної економіки.
Важливість дослідження даної проблематики зумовлена і новими економічними та безпековими викликами як для України, так і для європейського континенту, та й світу в цілому, що виникли внаслідок повномасштабної збройної агресії рф проти нашої держави, розпочатої у лютому 2022 року. Уже сьогодні потребують вивчення та вирішення питання, пов’язані із здійсненням системних заходів з повоєнного відновлення та розвитку України. Як слушно зазначає О.В. Батанов, такий розвиток повинен включати інституційне та функціональне відновлення країни, а саме: відбудову транспортної, медичної, соціальної, комунальної, виробничої інфраструктури та житла, енергетики, зв’язку, військової інфраструктури і військово-промислового комплексу, структурну модернізацію та перезапуск економіки, заходи з подолання безробіття, підтримки сімей з дітьми, вразливих верств населення, осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах внаслідок війни, відновлення та збереження об’єктів культурної спадщини тощо[1]. Крім того, необхідним є напрацювання пропозицій щодо пріоритетних реформ, здійснення яких є першочерговим завданням у воєнний і післявоєнний періоди, серед яких особливо важливою вбачається підготовка стратегічних ініціатив щодо посилення ролі конституційного регулювання процесів економічного відновлення держави.
Стан дослідження. Поняття конституційної економіки є доволі новим та маловивченим в сучасній вітчизняній юридичній науці. Загальнотеоретичні аспекти даного явища були предметом наукового аналізу таких зарубіжних вчених, як Дж. Б’юкенен, Г. Демсец, Дж. Кейнс, Г. Туллок, М. Фрідмен, Дж. Хеллман та ін. Окремі питання проблематики щодо тенденцій економізації конституційного права, формування конституційної економіки, економічного та фіскального конституціоналізму, економічної конституції знайшли відображення у працях вітчизняних науковців: О. Батанова, П. Добродумова, Р. Іванової (Кеменяш), О. Ільницького, В. Лазарєва, О. Лощихіна, М. Орзіха, Н. Пархоменко, М. Савчина, В. Скупінського, О. Приходько, А. Худика та деяких інших.
Успішний розвиток економіки, як засвідчує зарубіжний досвід, багато в чому залежить від ефективності механізму конституційно-правового регулювання господарсько-економічних та бюджетно-фінансових відносин, а також від визначення місця та ролі держави в управлінні економічними процесами. Особливо важливою вбачається роль прямого конституційного регулювання економічних відносин. Зазначені фактори зумовлюють необхідність концептуального аналізу економічного виміру конституційного права та Конституції України.
Метою статті є характеристика поняття конституційної економіки з позицій західної та національної доктрин та критичний аналіз проблемних питань трансформації Конституції України у світлі прогресивного зарубіжного досвіду щодо закріплення на конституційному рівні основ регулювання фінансово-економічних відносин.
Виклад основного матеріалу. Вважається, що термін «конституційна економіка» вперше був запропонований американським економістом Річардом МакКінзі 1982 року у назві конференції, за матеріалами якої у 1984 році вийшла збірка «Конституційна економіка: економічна сила державної влади»[2]. У збірці, зокрема, було зазначено, що конституційна економіка – це «теорія певних правил, за якими економічні та політичні процеси мають розвиватися впродовж тривалого часу»[3], з чого можна зробити висновок про задум щодо фундаментальності даної теорії. Варто нагадати, що термін «конституційна економіка» у 1987 році було включено до британського економічного словника[4].
Цей термін також активно використовувався у працях іншого відомого американського економіста, лауреата Нобелівської премії в галузі економіки (1986 р.) Джеймса Б’юкенена. Саме цьому вченому багато авторів віддають першість щодо введення у науковий обіг терміна «конституційна економіка». Так, британський економіст, фахівець з питань політичної економіки Алан Хамлін, зазначає, що стаття Дж. Б’юкенена «Сфери конституційної економіки» («The Domain of Constitutional Economics») відкривала перший номер періодичного журналу «Конституційна політична економіка», який почав виходити у 1990 році. У даній статті, зокрема, вказувалось, що «конституційна політична економіка – це дослідницька програма, спрямована на вивчення чинних характеристик, правил та інститутів, у межах яких взаємодіють індивіди, а також процесів, шляхом яких ці правила й інститути обираються чи виникають»[5].
На думку О.В. Приходько, з твердженням про те, що засновником конституційної економіки, як окремого напрямку наукових досліджень, є саме Дж. Б’юкенен, можна погодитись, зважаючи на той факт, що міждисциплінарний науковий журнал «Конституційна політична економіка» (Constitutional Political Economy) вже понад тридцять років, починаючи з 1990 року, видавався спочатку тричі на рік, а з 1996 року – щоквартально, що є свідченням сталості цього терміну[6]. При цьому, слід звернути увагу на вживання термінів «конституційна економіка» та «конституційна політична економіка» в західному експертному середовищі, з початку їх виникнення й до сьогодення, як тотожних.
На важливості конституційної економіки як наукового напрямку майже відразу наголосили й фахівці в галузі конституційного права. Так, видатний американський теоретик конституціоналізму Брюс Акерман, який за результатами голосування був внесений до списку 50 найвпливовіших мислителів «Ковідної ери»[7], вважає, що конституційна економіка як науковий напрям стала справжнім проривом наукової думки останніх десятиліть. Проте, очевидно, передчасно вести мову про загальноприйнятість цього терміна для правової та, зокрема, конституційно-правової науки.
Слід зазначити, що визначальною рисою наукових публікацій з питань конституційної економіки є їх міждисциплінарний характер. Так, доволі значного поширення за кордоном набули колективні дослідницькі проєкти за участю економістів та юристів з різних галузей права – адміністративного, фінансового, податкового, банківського тощо. Ними здійснюються спільні дослідження, які розглядаються як первинні в рамках конституційної економіки, а пізніше отримані дані аналізуються фахівцями з конституційного права. У цьому контексті вбачаємо важливою тезу Брюса Акермана, який зазначає, що «постковідне» майбутнє залежить від ступеня «конституціоналізації» нової дійсності[8], тобто від того, наскільки відповідатимуть новим соціально-економічним реаліям правові норми, багато з яких будуть потребувати оновлення, і це оновлення повинно відповідати духу та принципам конституції.
Слід звернути увагу на те, що концепція конституційної економіки у своєму первинному варіанті виникла та розвивалася у відриві від юриспруденції та класичних уявлень про конституцію як основний закон держави. Власне самим Дж. Б’юкененом вона розглядалась як «конституційна політична економіка»[9]. Проте, в Україні цей науковий напрям в останні роки формується, насамперед, зусиллями представників юридичної науки. Тим, очевидно, можна пояснити зосередження уваги наших вчених, головним чином, на конституційно-правовій дійсності, що знаходить свій прояв, наприклад, у визначенні конституційної економіки як «інноваційного, практично-наукового поняття, яке поєднує дві різні системи наук – юридичну та економічну з метою всебічного аналізу, вирішення проблем та їх попередження за допомогою взаємодії конституціоналізму та економічних чинників». У даному аспекті конституційна економіка розглядається як «практична площина для покращення становища держави та її перетворення на правову демократичну»[10]. На думку О.В. Батанова, саме практичне значення застосування конституційної економіки, як правового поняття, реалізується в якості комплексного підходу у сфері економіки та права, що, у свою чергу, допомагає вирішити традиційну проблему юристів – незнання економіки, а також самих економістів – незнання питань права, особливо конституційного[11].
Вітчизняні вчені-правники характеризують конституційну економіку, також, як науковий прикладний напрям та основу правової реформи в сфері системи економічного законодавства[12]. На думку фахівців, конституційна економіка передбачає комплексний розгляд взаємозв’язку питань конституційного права з основами економічного становища особи і проблемами економічного розвитку країни. Відповідно, пропонується визначення конституційної економіки як наукового напрямку, що вивчає принципи досягнення максимально можливого в рамках національної економічної системи задоволення економічних і соціальних прав особистості шляхом оптимального поєднання економічної доцільності з досягнутим рівнем конституційного розвитку, які відображені у нормах конституційного права, що регламентують економічну і політичну діяльність в державі[13].
Концептуальне обґрунтування поняття конституційної економіки, як самостійної категорії конституційно-правової науки природно породжує проблему її співвідношення з суміжними категоріями, включаючи поняття «економічної конституції» та «економічного конституціоналізму».
Щодо поняття «економічної конституції», існує думка, що її можна вважати механізмом, який фіксує наявність чітко визначених економічних вимог у тексті основного закону. Що ж стосується конституційної економіки, то вона виступає загальною масою взаємодії в цьому зіставленні і знаходить вираження у відповідності існуючої економічної реальності конституційним положенням[14].
Термін «економічна конституція» найчастіше вживається у нормативному конституційно-правовому сенсі – як сукупність взаємопов’язаних конституційних норм, що регулюють суспільні економічні відносини, які можна об’єднати у наступні блоки питань: основи економічної системи, межі втручання держави, економічні права та обов’язки громадян і об’єднань тощо.
У цьому контексті, слушною вважаємо наукову позицію, що з точки зору конституційного правокористування та правореалізації відсутні будь-які підстави для обґрунтування деяких «квазі-, ерзацконституцій» на кшталт «економічної конституції», «фінансової конституції», «податкової конституції», «конституції бізнесу», «конституції громадянського суспільства» тощо. Як емоційно-образні визначення такі характеристики, метафори та епітети, звісно, можливі, але не як самостійні конституційно- правові категорії[15].
Зовсім інше призначення має поняття «конституційної економіки». За словами Б’юкенена, етика конституціоналізму є ключем до конституційного порядку і її «можна назвати ідеалізованим кантіанським світом», де особа, «яка впорядковує, разом із практично всіма своїми товаришами приймає моральний закон як загальне правило для поведінки». Він вважав, що кожна конституція створюється як мінімум для кількох поколінь громадян. Тому вона повинна вміти збалансувати інтереси держави, суспільства та особистості[16] .
Складність фінансово-економічних явищ у їхньому конституційно-правовому та іншому галузевому юридичному оформленні обумовлює необхідність пошуку нових методологічних підходів щодо наукового аналізу проблематики конституційної економіки. У зв’язку з цим цілком актуальними видаються як дослідження економістів у конституційно-правовій сфері регулювання економічних процесів, які є характерними у більшій мірі для західної доктрини конституційної економіки, так і конституційно-правовий, юридичний, у своїй основі, аналіз економічних явищ та їх нормативно-правової бази, що представлений у вітчизняних наукових розробках, присвячених конституційній економіці.
Погоджуємося з О.В. Батановим, який зазначає, що вказані вище підходи не вичерпують усього обсягу конституційно-економічної проблематики. У зв’язку з цим актуалізується проблема щодо вироблення дослідницьких підходів, з власним (а не запозиченим, наприклад, у економічної науки) конституційно-правовим наповненням, яке спрямоване на виявлення економічного змісту всієї системи конституціоналізму, з одного боку, та конституційного значення економічних відносин у всьому їхньому різноманітті, з іншого. Саме на це, зазначає вчений, орієнтована категорія економічного конституціоналізму, яка охоплює дуже широке коло економічної проблематики у її конституційно-правовому вираженні, що природно обумовлює необхідність врахування, в тому числі, і політичного значення цих процесів[17].
При цьому варто мати на увазі, що економічний конституціоналізм є однією з граней конституціоналізму та його системи і, володіючи власною специфікою, ґрунтується на загальних засадах конституціоналізму та функціонує з властивими йому особливостями.
Таким чином, дослідження конституційної економіки, очевидно, доцільно проводити з позицій та у межах економічного конституціоналізму, який охоплює конституційно-правові аспекти економічної проблематики та практику їх реалізації.
Щодо поняття конституційної економіки, на нашу думку, його можна визначити наступним чином: це науковий напрям, який вивчає питання взаємозв’язку конституції та економіки, принципи функціонування національної економічної системи з метою виявлення конституційно-правових передумов ефективного розвитку економіки і дослідження впливу економіко-правових відносин на державу, на основі поєднання економічних чинників з досягнутим рівнем конституціоналізму.
Крім того, вважаємо за необхідне наголосити на тому аспекті, що у нинішніх реаліях російсько-української війни особливо важливого значення набуває потреба конституційно-правового забезпечення стабільності конституційного ладу України. У свою чергу, від стану економічної та фінансової систем, рівня фінансово-економічного потенціалу держави значною мірою залежать зміст і спрямованість вітчизняного конституційно-правового регулювання. Взаємодія держави, права, економіки та фінансів набуває особливої значущості і у зв’язку з необхідністю післявоєнної відбудови країни.
У цьому контексті варто зазначити, що вітчизняні вчені-конституціоналісти звертають увагу на те, що положення чинної Конституції України в аспекті регулювання фінансово-економічних відносин вирізняються фрагментарністю, суперечливістю, розпорошеністю по різних частинах конституційного тексту[18], [19]. Це значною мірою вплинуло на виникнення кризових процесів в економіці, що негативно відобразились на стабільності економічних засад конституційного ладу України. Особливо зазначені кризові процеси посилися та загострилися в умовах російсько-української війни.
Нагадаємо, що у вітчизняній правовій доктрині ще задовго до повномасштабного вторгнення була запропонована ідея розробки окремого розділу Конституції України з назвою «Економічна система» або «Економічна основа», що підтримувалась більшістю наукової спільноти та була закріплена у працях В.К. Мамутова, Ю.С. Шемшученка, Д.В. Задихайла та ін.[20].
Щодо змісту пропонованої глави Основного Закону позиція вчених була теж доволі одностайною. Так, на думку Д.В. Задихайла, до тексту Конституції України варто було включити положення, які б визначали основні форми та напрями економічної політики держави, подібно до ст.ст. 9 та 10 Господарського Кодексу України[21]. В свою чергу, В.К. Мамутов пропонував наповнити главу «Економічна система» й іншими нормами, що містяться як в Господарському кодексі України, так і в інших актах вітчизняного законодавства, включаючи й ті, що втратили чинність. Серед останніх згадується Закон України «Про власність» від 07.02.1991р., норми якого, на думку вченого, могли б посприяти більш належній та глибокій регламентації відносин власності[22].
На думку О.В. Батанова, актуальним на сьогоднішній день є питання щодо виділення у Конституції України окремих розділів «Публічна власність» та «Публічні фінанси», що вказуватиме не тільки на особливе конституційне значення відповідних інститутів, а й на їх тісний зв’язок із принципами конституційного ладу та значною мірою позначатиметься на тенденції розвитку сучасного конституціоналізму[23].
Варто зазначити, що в конституціях зарубіжних держав економічні відносини та публічні фінанси у вигляді виокремлених структурних частин регламентуються доволі детально. Наприклад, в Конституції Австрії є розділ V «Контроль за розрахунковою і фінансовою діяльністю», у Конституції Іспанії – розділ VII «Економіка і фінанси», Конституція Молдови містить розділ IV «Національна економіка і публічні фінанси», Конституція Румунії – частину IV «Економіка і публічні фінанси», Туреччини – частину IV «Фінансові та економічні положення», Конституція Швейцарії – главу III «Фінансовий устрій», Чорногорії – частину четверту «Економічний порядок» тощо.
Аналіз відповідних конституційних положень засвідчує, що системне конституційне регулювання фінансових та економічних відносин стає усталеною традицією сучасного конституціоналізму в Європі. Зазначені фактори обумовлюють необхідність кардинального оновлення «економічного блоку» норм Конституції України у частині щодо конституційної економіки та публічних фінансів.
Таким чином, можна підсумувати, що Конституція України, визначаючи вектор розвитку економіки, є найбільш узагальненим юридичним вираженням економічних потреб та інтересів народу. Основний Закон держави закріплює правові основи економічної організації суспільства, тим самим надаючи їй властивості «конституційної економіки». Від економічного стану країни значною мірою залежить забезпечення реалізації Конституції. У свою чергу, оптимальне конституційно-правове регулювання економіки чинить суттєвий вплив на визначення ефективності її розвитку.
Конституційна економіка має важливе значення для України на сучасному етапі, в умовах війни та викликів післявоєнного відновлення, оскільки вона забезпечує реальне застосування конституційних норм і принципів у практиці здійснення економічної діяльності й сприяє формуванню у громадян ставлення до Конституції як до Основного Закону держави, що є опорою для людей та запорукою сталого економічного розвитку.
Особливо актуальною для української дійсності вбачається головна ідея конституційної економіки, яка полягає в тому, що матеріальні засоби, фінанси, земля тощо є не надбанням держави, а власністю народу. Тому важливою є думка Дж. Б’юкенена про спрямованість конституції на збалансування інтересів держави і суспільства в цілому з інтересами окремого індивіда та його конституційним правом на індивідуальну свободу й особисте щастя.